П'єса "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" та велику післямову, у якій ідеться про подальшу долю головної героїні драми. У передмові автор розповідає, що його п'єса має дидактичну мету – донести до свідомості публіки, що є на світі такий собі народ – фонетисти і що вони одні з найпотрібніших громадян Англії тих часів. Також Б. Шоу розповідає про, на його думку, найрозумнішого фонетиста Генрі Світа, який деякою мірою став прообразом головного героя "Пігмаліона".
У "Післямові" Б. Шоу назвав свою п'єсу романом-фантазією, маючи на увазі неймовірність життєвих доль персонажів. "Однак реальність створює ще й не такі дивні сюжети", — зауважив митець. Те, що до своєї п'єси драматург написав "Післямову" прозою, свідчить про його намір продовжити реалістичну романну історію. Елайза, за задумом письменника, невдовзі вийде заміж за Фредді. Полковник Пікерінг допоміг їм купити квіткову крамницю, вони почали працювати в ній, але крамниця тривалий час не була прибутковою, поки Елайза та Фредді не навчилися торгувати. Згодом вони продавали навіть не квіти, а овочі, що приносило значно більше прибутків. Отже, прозова частина історії про Елайзу Дулітл досить реалістична, як і п'єса.