Генрік Ібсен — Ляльковий дім

Зовнішній конфлікт пов'язаний з такими подіями, як втрата Крогстадом місця в банку; отримання Хельмером листа від Крогстада; отримання Хельмером векселя назад і його спалення. Внутрішній конфлікт пов'язаний з психологічним станом Нори. Це пізнання Норою справжнього обличчя свого чоловіка, її рішення покинути дім Хельмера. На сторінках твору ми не знаходимо рішення внутрішнього конфлікту, адже читач не знає, як далі складеться життя Торвальда і Нори: чи покине вона його з дітьми назавжди, чи повернеться, якщо їхнє "співжиття стане шлюбом".

Для зовнішньої дії рушійною силою є історія з векселем. Зав'язка – втрата Крогстадом місця в банку. Кульмінація – отримання Хельмером листа від Крогстада. Розв'язка – отримання векселя назад і його спалення. Для внутрішньої дії рушійною силою є психологічний стан Нори. Зав'язка – пізнання Норою справжнього обличчя свого чоловіка. Кульмінація – рішення Нори покинути дім Хельмера. Розв'язка – Нора йде від чоловіка і дітей, але фінал відкритий.

На початку п'єси Нора здається безтурботною пташкою, всі інтереси якої сконцентровано на родині. Її не лякають матеріальні складнощі, вона ставиться до них надто легко. На початку розмови з фру Лінне Нора хвалиться своїм благополуччям, своїми дітьми, новою посадою чоловіка і багатством, яке вони скоро матимуть. Порівняно з Норою фру Лінне зазнала багато горя: чоловік помер, дітей у них не було, її мати теж померла, Крістіна не має роботи...

У п'єсах Ібсена ідеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ; розробляються нові теми: становище жінки в суспільстві, влада грошей, спадкові хвороби; соціальна проблематика; немає чіткої межі між трагедією і комедією; композиція має аналітичний характер, у п'єс — відкритий фінал.

За норвезькими законами сімдесятих років XIX століття, жінка мала обмежені порівняно з чоловіком права — і не тільки в галузі політичних та суспільно-правових відносин. Чоловіка вважали за керівника дружини й у моральній, і в релігійній сфері. Саме він визначав, чи варта вона бути вихователькою власних дітей. Але навіть такі традиції не виключають поваги до жінки як до особистості, до людини...

Драма-дискусія – це драма, у якій герої є носіями різних, але добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт вибудовано на дискусії і впродовж п'єси її не закінчено, а, навпаки, загострено, фінал залишається відкритим. У фіналі твору несподівано для Хельмера Нора запрошує його, такого "зверхньо-поблажливого", до серйозної розмови: "Ми одружені вісім років. Тобі не спадає на думку, що це ж уперше ми з тобою, чоловік з дружиною, сіли поговорити серйозно"...

Ці слова Нора говорить доктору Ранку під час розмови, у якій він признається їй в коханні. У фразі йдеться про Торвальда і Ранка: свого чоловіка жінка любить найбільше, але їй хочеться бути в товаристві доктора Ранка. Вона порівнює це з моментами свого дитинства: "У себе вдома я, звичайно, найбільше любила тата. Але мені завжди страх як подобалося потай пробиратися в кімнату до служниці. Там мене зовсім не повчали, і там завжди точилися веселі розмови."...

На мою думку, найбільш вдала назва – "Ляльковий дім". Центральним символом твору є "ляльковий дім", у ньому втілено відчуження, недовіру, фальш у родині, у стосунках чоловіка й жінки. Автор постає проти "лялькових будинків", штучного життя, утисків людяності, жорстоких законів і догм суспільства. Назва "Нора" є більш нейтральною, саме під такою назвою п'єса на початках йшла на німецькій і російській сцені, адже в той час багато глядачів не сприймали нормально вчинок Нори, а деякі актриси навіть відмовлялися грати роль жінки, яка покинула чоловіка і дітей заради себе.

В основу п'єси "Ляльковий дім" Г. Ібсена покладено цілком реальну історію. В Ібсена була приятелька – одна із шанувальниць його драматургічного таланту, норвезько-данська письменниця Лаура Кілер. Після смерті батька вона переїхала в Данію й невдовзі вийшла заміж. Через декілька років її чоловік захворів, для його лікування потрібні були великі гроші. Молода жінка знала, що звістка про матеріальну скруту дуже засмутить її ослабленого чоловіка. Вона вирішує таємно взяти позику в банку...

Торвальд Хельмер вважає себе головним у сім'ї, тому керує дружиною, дає вказівки, повчає. Хельмер вважає, що його дружина смітить грішми, розтринькує їх, тому його завдання – вчити дружину економити. Він говорить: "…ти знаєш мої погляди на це. Жодних боргів! Ніколи не позичати! На домашнє вогнище, засноване на позичках, на боргах, лягає якась некрасива тінь залежності…". Йому приємно, коли дружина просить у нього грошей, а потім виражає йому вдячність за це...