Ці слова Нора говорить доктору Ранку під час розмови, у якій він признається їй в коханні. У фразі йдеться про Торвальда і Ранка: свого чоловіка жінка любить найбільше, але їй хочеться бути в товаристві доктора Ранка. Вона порівнює це з моментами свого дитинства: "У себе вдома я, звичайно, найбільше любила тата. Але мені завжди страх як подобалося потай пробиратися в кімнату до служниці. Там мене зовсім не повчали, і там завжди точилися веселі розмови.". З цих слів видно, що Торвальд постійно нав'язує Норі свої погляди, повчає її, командує нею, а в товаристві Ранка Нора почувається вільно, почувається самою собою.