Торвальд Хельмер вважає себе головним у сім'ї, тому керує дружиною, дає вказівки, повчає. Хельмер вважає, що його дружина смітить грішми, розтринькує їх, тому його завдання – вчити дружину економити. Він говорить: "…ти знаєш мої погляди на це. Жодних боргів! Ніколи не позичати! На домашнє вогнище, засноване на позичках, на боргах, лягає якась некрасива тінь залежності…". Йому приємно, коли дружина просить у нього грошей, а потім виражає йому вдячність за це. Торвальд хвилюється, щоб його дружина виглядала гарненькою, тому він навіть розпитує, чи вона не ходила в кондитерську і не їла там варення чи мигдалеве печиво, бо цим можна зіпсувати зуби. Саме тому Нора ховається від всіх, коли їсть мигдалеве печиво. Чоловік поводиться з Норою, як з гарною лялькою. Саме тому у фіналі твору, коли вона нарешті все зрозуміла, каже: "Коли я оглянусь тепер назад, то мені здається, що я жила тут як той старець: мене годували й одягали, а моє діло було – розважати, забавляти тебе, Торнвальде. Ось у чому полягало моє життя. Ти так влаштував, ти і тато дуже винні переді мною".