Данте Аліг'єрі — Божественна комедія

Данте співчуває грішному коханню Франчески й Паоло, у якому пристрасть поєдналась із високим духовним почуттям. Усупереч власним релігійним поглядам, він підтримує прагнення людини до свободи, до звільнення від середньовічної ідеології аскетизму й покори. Це доводять такі рядки: "Ці душі слухавши, я похилився І в болісну заглибився печаль…", А там звернувся до цієї пари Й почав: "Франческо, від твоїх страждань У серці чую болісні удари…, "…і руки я простер У даль за ними, від жалю вмиравши, І впав, неначе той, хто нагло вмер".

Історія кохання Франчески й Паоло настільки вражає поета, що він падає непритомним. Хоч з огляду на суспільну мораль вони й грішні, та поет вважає не менш винним саме суспільство з подвійною мораллю. Саме через те, що родичі юної Франчески віддали її проти волі за негарного, кульгавого Джанготто з міста Ріміні, сталася трагедія. Адже Франческа мала право на щастя, як і Паоло, який покохав її, вона хотіла любити на землі. Данте вважав, що людина має право на земне щастя, отже, всупереч середньовічній моралі, виступав із позицій гуманізму.

Наведіть приклади грішників кожного з дев'яти кіл. Як у Дантовій "ієрархії зла" відбилися суб'єктивні погляди на гріх (його особисті та сучасної йому доби)?

Пекло має дев'ять кіл, у кожному з яких грішники мучаться відповідно до вчинених гріхів. Перше коло: душі нехрещених немовлят і доброчесні славні язичники (серед них Вергілій, Гомер, Овідій, Горацій, Гектор, Еней, Гай Юлій Цезар, Аристотель, Сократ, Платон). Друге коло призначене для порушників шлюбної вірності...

Уже перед ворітьми пекла зображено мучеників, які покарані за те, що за життя були байдужими, не робили ні зла, ні добра. Вони відкинуті як пеклом, так і раєм. Добрим людям, що жили до християнства, Данте відводить місце на зелених луках при сонячному світлі. Тут, у першому колі пекла, панує "скорбота без тортур". Вхід до другого кола стереже Мінос, який знає про всі гріхи й відсилає грішників до певного кола залежно від гріхів...

Що цим хотів сказати автор?

Саме Франческа розповідає стає оповідачем, бо вона є найтрагічнішим образом цієї історії. Вона насправді є жертвою, бо її видали заміж проти волі. Жінка відповіла на кохання брата власного чоловіка Паоло. Та щастя закоханих було недовгим. Ображений чоловік зарізав і Паоло, і Франческу, яка намагалася затулити собою коханого.

Образ Вергілія у поемі символізує не просто мудрість, а й велич мистецтва його духовну силу та вплив на людей.

У "Божественній комедії" органічно поєднуються вірність принципам середньовічної моралі, орієнтованої на духовні ідеали, заради яких людина мусить іти на жертви, й утвердження гуманістичного переконання про право людини на щастя.

У художньому світі поеми органічно поєднуються і важливий принцип середньовічної поетики – використання алегорії як засобу філософського узагальнення, і звернення до надбань античної культури з метою глибше розкрити проблеми сучасного Данте життя...

Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років (за часів свого пріоратства в 1300 р.) він заблукав у життєвому лісі. Ліс тут — алегоричне зображення світу й зокрема Італії в усіх різноманітних проявах. Часом світ позбавлений логіки, анархічний, і тому легко в ньому заблукати. "Божественна комедія" — це велика алегорія людини, гріха й спокутування з релігійної та моральної точки зору. Тут відкривається падіння й відродження людини...

Зміст поеми різнобічний. По-перше, буквальний, по-друге, алегоричний, моральний. Тому й сама тема поеми подвійна. Перша з тем — стан душ після смерті. Друга — алегорична — відповідальність людини за свій моральний вибір. Мета поеми — звільнити людей від стану гріховності й привести на шлях блаженства, тобто висловлена морально-релігійна думка про звільнення від гріха як шлях до щастя.

Все, що змалював Данте у "Божественній комедії", – плід його творчої уяви. Вибудовуючи свій всесвіт, Данте спирався на здобутки середньовічної та античної культур. Будучи надзвичайно освіченою людиною, Данте систематизував у "Божественній комедії" поширені тоді поняття. Так, визначальним для поета стало християнське вчення про "потойбічне життя", в якому доля людини визначалася її земною поведінкою. Після смерті людина потрапляла у Пекло або Рай...