Уже перед ворітьми пекла зображено мучеників, які покарані за те, що за життя були байдужими, не робили ні зла, ні добра. Вони відкинуті як пеклом, так і раєм. Добрим людям, що жили до християнства, Данте відводить місце на зелених луках при сонячному світлі. Тут, у першому колі пекла, панує "скорбота без тортур". Вхід до другого кола стереже Мінос, який знає про всі гріхи й відсилає грішників до певного кола залежно від гріхів. Ті, хто за життя захоплювалися чуттєвою любов'ю, приречені вічно кружляти в шаленому вихорі. Винні у насильстві перед людьми захлинаються у кривавій річці. У брехливих пророків голова повернута назад, і так вони й рухаються задом наперед. Лицеміри ходять в одязі зі свинцю, вкритого оманливим блиском золота. Люди жадібні й марнотратні вічно котять важкий тягар, зіштовхуються, лаються й знову беруться до важкої праці. Самовбивці перетворені на отруйні дерева з листям сірого кольору. У їхніх гілках звели гнізда мерзенні Гарпії, які рвуть та їдять їхнє листя. У заздрісників зашиті очі. Гордії, які за життя ніколи ні перед ким не схиляли голови, тепер не можуть її підняти, бо до їх шиї прив'язано важкий тягар.