Бертольт Брехт — Матінка Кураж та її діти

"Матінка Кураж та її діти" (1939) написана напередодні війни. Письменник бачив, відчував, як невпинно і невблаганно насувається катастрофа. Автор задумав свою п'єсу як своєрідне попередження, пересторогу перед Другою світовою війною, хоч у творі немає згадки про нацизм або Гітлера. Постать матінки Кураж надзвичайно типова. Вона в певному розумінні – геніальне передбачення. Напередодні війни чи не найнаочніше можна було застерегти людей через аналогію з якоюсь давно минулою війною...

Швейцеркас був відповідальний за полкову касу, та коли наступили поляки-католики, він переховувався у фургоні матері, де і сховав касу. Хлопець дуже переживав, як його фельдфебель виплачуватиме солдатам платню. Швейцеркаса вистежили двоє чоловіків. Один – у фельдфебельському мундирі, другий – з пов'язкою на оці. Вони схопили Швейцеркаса, але матінка Кураж з допомогою грошей могла порозумітися з фельдфебелем...

П'єса Брехта завершується тим, що матінка Кураж вже самотою тягне свій фургон слідом за армією, що відходить. Отже, навіть у фіналі свого ставлення до війни матінка Кураж не змінила. Брехтові важливо, аби прозріння прийшло не до героя, а до глядача. У цьому й полягає сенс "епічного театру": засудити або підтримати героя має сам глядач. Нібито все йшло до того, щоб головна героїня засудила війну або нарешті збагнула її згубність та нещадність до всіх і всього...

Драматург виступає проти війни, а також хоче розвінчати не стільки несправедливу, загарбницьку, імперіалістичну війну як таку, скільки зв'язок з нею простої, "маленької" людини. Пильно придивляючись до еволюції, якої зазнала нацистська Німеччина за шість років гітлерівського панування, Брехт розумів, що німецький обиватель піде на майбутню війну не лише засліплений гучними демагогічними гаслами про "батьківщину", "расу", "силу", "велич", а й сподіваннями на власний, дрібний, егоїстичний зиск...

Герої виконують зонги (пісні), що в узагальненій формі представляють світогляд, життєві позиції персонажів, а також покликані виявити ставлення автора й акторів до них. Брехт попереджав акторів про необхідність дистанціювання, "очуженого" виконання цих пісень, оскільки в них мають відчуватися звинувачення і критика персонажів автором і виконавцями.

У своєму творі Брехт звертається до подій часів Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр., першої загальноєвропейської війни між католицькими і протестантськими державами, неначе переповідаючи її хроніку. Для XVII ст. вона була не менш страшною, ніж світові війни ХХ ст. Деякі європейські країни втратили понад три чверті населення, а в колишніх містах і селах виросли такі хащі, що в них ховалися вовчі зграї. Народ був доведений до відчаю і перебував на межі виживання...

У фельдфебеля не зовсім звичайні уявлення про війну та мир, адже він вважав, що "Мир – це безладдя. Тільки війна творить лад". На його думку, лише під час війни можна підрахувати, скільки у тому чи іншому місті є молодих хлопців і добрих коней, і усе тоді беруть на облік. Такі міркування дивують читача, адже навпаки, саме під час війни нема порядку.

Кураж навчилась отримувати зиск від війни. Разом зі своїми дітьми вона їздила у фургончику слідом за військами. І хоча це було дуже ризиковано, але для неї важливішою була можливість збагатитися Осліпши від прагнення до багатства, матінка Кураж не змогла зупинитися навіть тоді, коли почала втрачати власних дітей: "матінка" трохи погорювала і знову вирушила налагоджувати торгівлю. Героїня заради багатства зраджує своїх дітей...

Коли молодший син влаштувався скарбником, мати попереджує, щоб він дивився, щоб полкова каса була ціла, хоч би там що, щоб не було недостачі, дає йому спідні штани, бо й турбується про сина і бурчить на нього. Потерпає, щоб син не потрапив у погану компанію. Героїня стежить, щоб і Катрін не збилась з путі: "Ніколи не волочися з солдатнею. Кохання – вища сила, запам'ятай". Коли дочка гине, мати довго оплакує її, співає колискову. Тому серед вчинків матінки Кураж є і людяні, а в побутовому ж плані вона просто шукає вигоду: "трішки передбачливості, трішки обережності, і я підторгую грошенят".

Вчинок Катрін можна вважати героїчним, адже ціною власно життя вона врятувала мешканців цілого міста. Дівчина помирає найбільш "чистою" смертю. Вона – "сама, як хрест", їй не місце в цьому меркантильному світі. Незважаючи на те, що дівчина німа, її образ дуже промовистий. Катрін єдина помирає з благородною метою – урятувати людей, які залишилися в місті. А фургон матінки Кураж тим часом продовжує рухатися страшними дорогами війни…