П'єса Брехта завершується тим, що матінка Кураж вже самотою тягне свій фургон слідом за армією, що відходить. Отже, навіть у фіналі свого ставлення до війни матінка Кураж не змінила. Брехтові важливо, аби прозріння прийшло не до героя, а до глядача. У цьому й полягає сенс "епічного театру": засудити або підтримати героя має сам глядач. Нібито все йшло до того, щоб головна героїня засудила війну або нарешті збагнула її згубність та нещадність до всіх і всього. Але "прозріння" матінки Кураж так і не сталося. Та й сама її "професія" передбачає існування саме завдяки війні. "...Виникає образ Німеччини, – писав Брехт 1953 р., – яка веде загарбницькі війни, знищуючи як інших, так і себе саму і не роблячи уроків зі своїх катастроф".