У своєму творі Брехт звертається до подій часів Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр., першої загальноєвропейської війни між католицькими і протестантськими державами, неначе переповідаючи її хроніку. Для XVII ст. вона була не менш страшною, ніж світові війни ХХ ст. Деякі європейські країни втратили понад три чверті населення, а в колишніх містах і селах виросли такі хащі, що в них ховалися вовчі зграї. Народ був доведений до відчаю і перебував на межі виживання. "У Померанії селяни поїли всіх немовлят, – каже матінка Кураж, – а черниці промишляють грабунком". Розумному досить: якщо люди доходять до такого здичавіння, то людство стоїть за крок від катастрофи. Один із персонажів п'єси (Кухар) робить невтішний висновок: "Світ вимирає". І ця його репліка може стосуватися і Тридцятилітньої війни XVII ст., і двох світових воєн ХХ ст., і будь-якої війни взагалі. Та й уся п'єса Брехта, насамперед образ матінки Кураж, набуває позачасового, узагальнено-символічного звучання. Це філософський твір про життя і смерть, про вплив історичних подій на життя людини й людства.