Гаррієт Єлізабет Бічер-Стоу — Хатина дядька Тома

Історія дядька Тома, його родини, друзів і господарів нікого не може залишити байдужим, адже письменниця постійно звертається до читачів у пошуках співчуття й милосердя. Твір спрямований проти расизму, він захищає не тільки права чорношкірих рабів, а й честь і гідність кожної людини. Г. Бічер-Стоу та її роман є прикладом реальної сили слова, здатного зламати найміцніші кайдани й захистити найцінніше – людську свободу. Роман буде актуальним завжди, бо завжди є актуальними проблеми, які порушені у ньому.

Джордж Шелбі пам'ятав про Тома, писав до нього листи, повідомляючи про сім'ю і справи у маєтку Шелбі. Джордж був другом Тома, навчив його писати, вболівав за його долю і прагнув повернути у маєток Шелбі. Джордж ніколи не забував про Тома і вірив, що той обов'язково повернеться. У листі Джордж навіть писав, що Томову хатину поки що замкнено, але її розбудують і прикрасять, коли Том повернеться.

Першим приниженням були кайдани, коли Тома з іншими рабами перевозили річкою. Також Легрі відібрав у Тома його скриньку з речами і все це продав матросам. Потім новий власник попередив Тома забути про релігію та Бога і попередив, що виб'є з його голови усілякі дурниці. Рабовласник дратувався, бо відчував, що Тома можна скорити фізично, але не духовно. Він морально стояв вище за Легрі, мав глибоку віру і був сильний духом. Легрі не зміг підкорити Тома і примусити робити те, що суперечило Томовим принципам.

Том потрапив на плантацію Легрі у віддаленій безлюдній місцині. Маєток Легрі мав спустошілий і незатишний вигляд, усе свідчило про недбальство та байдужість господаря. Селище для чорношкірих являло собою ряд грубих халуп, що складали невеличку вулицю у віддаленій від панського будинку частині плантації. Халупи мали жалюгідний, занедбаний вигляд. Том плекав думку про окрему хатину, хоч поганеньку, яку міг би опорядити на свій смак і відпочивати там після праці в тихій самотині. Та він мусив жити в одній з таких халуп, де було багато інших чорношкірих, але місця дуже не вистачало.

У вислові "одухотворена власність" йдеться про рабів, які хоч і формально є власністю панів, та мають душу і є такими ж людьми, як їхні власники. Письменниця підкреслює, що кожна людина має душу і почуття. Душа не має кольору, тому чорношкірі теж вміють страждати. Вони зазнавали фізичного і морального приниження від білих, терпіли це, але помалу повставали проти рабовласництва.

Містер Шелбі був чоловік непоганий, вдачу мав добру та лагідну, до челяді ставився поблажливо, і негри в його маєтку не терпіли ні в чому нужди. Містер Шелбі довіряв Тому, добре до нього ставився, лише скрутні обставини змушували його продавати своїх людей. Містер Шелбі не хотів розлучати Гаррі та Елізу, відмовився продати Гейлі квартеронку Елізу. Місіс Шелбі теж добре ставилася до чорношкірих, любила Елізу та її сина...

З перших розділів роману ми дізнаємося, що до чорношкірих ставилися, як до товару. Їх продавали, шукаючи вигоду і більшу ціну. Могли розлучити матір з маленькою дитиною, чоловіка з дружиною...

Ці слова Джордж Гарріс говорить до містера Вілсона, у якого колись працював кілька років на фабриці. Утікши від свого господаря, Джордж випадково зустрів містера Вілсона, який застережив, що Джордж дуже ризикує, бо може потрапити на Південь, коли його спіймають. Джордж у відповідь розповів свою історію. Мати-рабиня народила його від білого господаря. Джордж бачив, як його матір та сімох її дітей пустили з торгів. Всіх сімох продали в неї перед очима, одного по одному, і всіх різним хазяям...

Авторка відразу повідомляє, що Том був поважним, розумним, добрим, приязним. Він мав спокійний характер, був впевненим, гідним, але водночас простосердним і довірливим. Том викликає у читача прихильність і повагу.

Життя в маєтку продовжувалося, Хлоя отримала від Тома листа. Шелбі дізналися, що Тома купив якийсь дуже родовитий господар, що Томові там добре жити. Місіс Шелбі пам'ятала про обіцянку викупити Тома, проте її чоловік не спішив цього робити, говорив, що досі має борги. Емілі Шелбі всім серцем прагнула додержати слова, яке дала Томові й тітоньці Хлої, тому хотіла давати уроки музики, щоб заробити грошей. Хлоя тим часом дізналася, що інші хазяї віддають своїх негрів у найми і мають з того гроші...