Життя в маєтку продовжувалося, Хлоя отримала від Тома листа. Шелбі дізналися, що Тома купив якийсь дуже родовитий господар, що Томові там добре жити. Місіс Шелбі пам'ятала про обіцянку викупити Тома, проте її чоловік не спішив цього робити, говорив, що досі має борги. Емілі Шелбі всім серцем прагнула додержати слова, яке дала Томові й тітоньці Хлої, тому хотіла давати уроки музики, щоб заробити грошей. Хлоя тим часом дізналася, що інші хазяї віддають своїх негрів у найми і мають з того гроші. Тому жінка попросила дозволу, щоб Селлі готувала замість неї, а вона зароблятиме на звільнення Тома. Місіс Шелбі дозволили Хлої їхати. За їхніми підрахунками, Хлоя мусила працювати років чотири чи п'ять. Про дядька Тома найбільше пам'ятав панич Джордж Шелбі.