Моріс Метерлінк — Синій птах

У картині дев'ятій перед нами спершу постають Найтовстіші Земні Блаженства, які за столом їдять, п'ють, горланять, співають, вимахують руками. Ці Блаженства величезні, огрядні, червонопикі, вбрані в оксамит і парчу, обвішані перлами й коштовним камінням. Душа Світла попередила дітей, щоб вони не приставали на вмовляння Блаженств приєднатися до столу, бо тоді діти забудуть про своє призначення...

П'єса багата на фантастику, її головні герої легко мандрують чарівним світом казкових образів. Персонажі, що оточують Тільтіля й Мітіль, нагадують персонажів різних казок. Сюжет п'єси також типово казковий: головний герой вирушив на пошуки щастя, яке довелося здобувати у боротьбі із силами, що протистоять йому. Простий сюжет п'єси типовий для казки. Це небезпечна мандрівка сміливого й шляхетного героя, який мусить подолати заради щастя, любові, багатства різні перешкоди, перемогти чудовиська та стихії, повернутися додому переможцем.

Весь твір пронизує мотив всемогутності людини, особливо широко він розгорнений у четвертій картині. Метерлінк переконує у надзвичайних можливостях розуму людини, у її здатності пізнати все, відкрити істинний смисл і стати щасливою. Щастя людини полягає у пізнанні таємниць природи та в боротьбі за істину. Діти в п'єсі "Синій птах" є активними, діяльними, енергійними життєрадісними створіннями, які прагнуть добра, щастя та істини.

Драма-феєрія – п'єса, для якої характерні виразне ліричне начало, зіставлення природного й людського, широке використання міфічних і фольклорних образів, фантастичних елементів тощо. "Синій птах" в узагальнювальній формі містить нову систему поглядів драматурга на природу, людину і суспільство. У сюжеті п'єси переплітаються між собою два пласти – реальний і фантастичний...

У драмі "Синій птах", порівняно з традиційною драмою, підсилюється роль ремарки та значно збільшується її обсяг. П'єса поділяється на п'ять дій, дванадцять картин. У побудові твору застосовується конструкція так званої "подвійної рами": події, що відбуваються уві сні (основний сюжет), ніби загорнені в реальність. Саме в такій структурі наочно проявляються два плини життя – "справжній" і "реальний"...

Події починаються у бідній хатині лісоруба у ніч перед Різдвом. Автор не випадково визначає саме цей час, оскільки в п'єсі йдеться не тільки про казкові пригоди персонажів, а передовсім про диво духовного народження людського в людині, про відкриття вічної таємниці буття. Не випадково добра Фея приходить до бідного житла Тільтіля і Мітіль, бо саме тут панує любов і доброта.

Реальні – хлопчик Тільтіль і дівчинка Мітіль, їхні батьки, сусідка. Алегоричні – Пес, Цукор, Киця, Вода, Вогонь, Молоко. Символічні – Час, Блаженства, Радощі, Душа Світла, Синій Птах. Пес постає алегоричним образом, бо він асоціюється з вірністю, Цукор – з улесливістю. Час – символічний образ, бо йому все підкоряється, він невблаганний. Ніч – це символ холоду, смерті, сну. Особливого значення у творі набувають образи Душі Світла та Синього Птаха...

Якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка йде від супротивного, її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.

Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка і в Лесі Українки. Вони створюють в уяві читачів картину, настрій, враження. Використання фразеологізмів робить обох драматургів близькими до усної народної творчості...

Повернувшись з мандрівки додому, Тільтіль і Мітіль бачать, що їхня горлиця стала схожою на Синього птаха, навіть має такий колір. Дітям рідний та знайомий світ видається тепер дивовижним, бо вони самі морально змінилися, а відповідно й по-новому оцінили все, що їх оточує. Відбулося диво духовного пробудження людини. Духовні зміни, що відбулися з Тільтілем і Мітіль, вплинули не тільки на них, а й на тих, хто поруч...

Така символічна кінцівка драми може означати, що найціннішими для людини є самі пошуки, сама подорож за Синім птахом, саме бажання знайти ідеал і стати щасливим. Метерлінк символічно висловлює думку про те, що істину не можна пізнати раз і назавжди, її треба шукати і щоразу відкривати для себе. У цьому пошуку людина стає щасливою. Зупинитися (посадити птаха у клітку) означає для кожного відмовитися бути щасливим.