Повернувшись з мандрівки додому, Тільтіль і Мітіль бачать, що їхня горлиця стала схожою на Синього птаха, навіть має такий колір. Дітям рідний та знайомий світ видається тепер дивовижним, бо вони самі морально змінилися, а відповідно й по-новому оцінили все, що їх оточує. Відбулося диво духовного пробудження людини. Духовні зміни, що відбулися з Тільтілем і Мітіль, вплинули не тільки на них, а й на тих, хто поруч.
Горлиця не вмирає, не змінює свого кольору, як це сталося з іншими синіми птахами, – але й вона вилітає з рук дітей. Символ Синього птаха багатозначний, він відкритий для численних тлумачень. Цей птах – образ польоту, висоти й недосяжності, але також і образ буденний, звичайний. Це – синій птах, його синява хоч і неземна, казкова, бездонна, а все-таки підказана блакиттю рідного неба, що височить над усіма людьми.