Синій птах

Моріс Метерлінк

БЛАКИТНИЙ ПТАХ

Переклад з французької Дмитра Чистяка

ДІЙОВІ ОСОБИ

Мати Т і л ь. Т і л ь т і л ь. М і т і л ь.

Фея Берилюна.

Хліб.

Вогонь.

Вода.

Молоко.

Цукор.

Пес.

Киця.

Душа Світла. Години. Батько Тіль. Бабуся Тіль. Дідусь Тіль.

Брати та сестри Тіль (П'єро, Робер, Жанетта, Мадлен, П'єретта, Полін, Рикетта). Дерева. Тварини. Ніч.

Привиди, Страхіття, Сон, Смерть, Хвороби, Нежить, Таємниці, Зірки, Запахи тощо.

Діти Блакиті.

Король Дев'яти Планет.

Закоханий.

Закохана.

Час.

Ненароджений братик.

Найтовстіше блаженство.

Інші Товсті Блаженства (Блаженство Володіти, Блаженство Вдоволеного Честолюбства, Блаженство Пити, Коли Вже Не Відчуваєш Спраги, Блаженство їсти, Коли Вже Не Відчуваєш Голоду тощо).

Маленькі Блаженства.

Ватажок Домашніх Блаженств.

Інші Домашні Блаженства (Блаженство Доброго Здоров'я, Блаженство Чистого Повітря, Блаженство Любити Батьків, Блаженство Небесної Блакиті, Блаженство Лісу, Блаженство Сонячних Днів, Блаженство Весни, Блаженство Вечірніх Заграв, Блаженство Бачити Схід Зірок, Блаженство Дощу тощо).

Великі Радощі (Радість Справедливості, Радість Доброти, Радість Виконаної Праці, Радість Любити тощо).

Материнська Любов. Сусідка Берленґо. Дівчинка.

костюми

Т і л ь т і л ь. Вбрання Хлопчика-Мізинчика з казок Перро: штанці кольору цинобри, коротка блакитна куртка, білі панчішки, черевички або чоботи з рудої шкіри.

М і т і л ь. Вбрання Ґретель або Червоного Капелюшка.

Душа Світла. Сукня кольору Місяця з казки про Ослячу шкуру, себто білого золота зі срібними блискітками, іскристий серпанок у формі променів тощо. Вбрання в новогрецькому чи англо-грецькому стилі (як-от у Вальтера Крейна), чи навіть у стилі ампір. Високого зросту, з оголеними плечима. Зачіска оздоблена чимось на кшталт діадеми або навіть легкою короною.

Фея Берилюн а, Сусідка Берленґо. Легендарне вбрання жебрачок із казок про фей. У першій дії можна вилучити сцену з перевтіленням Феї в Принцесу.

Батько Тіль, Мати Тіль, Дідусь Тіль, БабусяТіль. Легендарне вбрання німецьких селян і лісорубів із казок братів Грімм.

Брати й Сестри Тільтіля. Варіанти вбрання Хлопчика-Мізинчика.

Час. Традиційне вбрання Часу: широкий чорний або синій плащ, біла звивиста борода, серп, пісковий годинник.

Материнська Любов. Вбрання схоже на костюм Душі Світла, себто широкі, якомога біліші, заледве не прозірчасті серпанки — щоб вона скидалась на грецьку статую. Скільки завгодно коштовностей і перлів, тільки б вони не порушили чистоту й світлоносність образу.

Великі Радощі. Як і вказано в тексті, сяйливі сукні м'яких ніжних відтінків — прокидання троянди, усміху води, смоляної роси, світанкової блакиті тощо.

Домашні Блаженства. Різнобарвні плаття або, як забажаєте, вбрання селян, чабанів, лісорубів тощо, однак по-феєричному ідеалізовані.

Товсті Блаженства. До перетворення: широкі важкі мантії з червоної або жовтої парчі, величезні грубі прикраси тощо. Після перетворення: сорочки кольору кави чи шоколаду, як-от у надутих картонових маріонеток.

Н і ч. Широкі чорні шати, таємничо вкриті зорями, з вогненно-золотавими полисками. Серпанок, темні маки тощо.

СусідчинаОнука. Біляве блискуче волосся, довга біла сукня.

Пес. Червоний верх, білі штанці, лаковані чоботи, начищений воском капелюшок. Вбрання нагадує костюм Джона Буля.

Киця. Всіяна блискітками сорочка з чорного шовку.

Варто, щоб голови цих двох персонажів трохи нагадували тваринячі.

Хліб. Ошатне вбрання паші. Широке шовкове або оксамитове кармазинове плаття, гаптоване золотом. Великий тюрбан. Ятаган. Величезне черево, пухке, аж обвисле рум'яне обличчя.

Цукор. Шовкова сукня, на взір тих, що їх носять євнухи, — напівбіла, напівсиня, нагадує обгортку для цукрової голови. Зачіска, як у вартових сералю.

Вогонь. Червона сорочка, кармазиновий плащ на золотій підкладці з мінливими блискітками. Чубок із різнобарвного полум'я.

Вода. Сукня кольору часу з казки про Ослячу Шкуру, себто блакитнава чи бірюзова, із прозірчастими поблисками, струмливий серпанок, також у новогрецькому чи англо-грецькому стилі, але вільніший, яскравіший. У волосся вплетено квітки, водорості або тростяниці.

Тварини. Народні або ж селянські костюми.

Дерева. Плаття з різними відтінками зеленої барви або ж кольору деревної кори. Ознаки, за якими впізнають дерева, — листя, галуззя.

КАРТИНИ

Картина перша

Картина Картина

Картина Картина

Картина Картина Картина

Картина дев'ята

Картина десята

Картина Картина

Дія перша

Хижка лісоруба. Дія друга У Феї.

Країна Спомину. Дія третя

Палац Ночі. Ліс.

Дія четверта

Перед завісою. Цвинтар. Перед завісою з прегарними хмарками. Сади Блаженств.

Дія п'ята

Царство Майбуття. Дія шоста одинадцята Прощання, дванадцята Прокидання.

друга третя

четверта п'ята

шоста сьома восьма

ДІЯ ПЕРША Картина перша

Хижка лісоруба

На сцені відтворено інтер'єр простої сільської, але не вбогої хижки лісоруба. Коминок під дашком, у якому дотлівають дрова. Кухонне приладдя, шафа, діжа, дзиґарі з вагадлом, веретено, вмивальник тощо. На столі світиться лампа. По обидва боки від шафи, згорнувшись клубочком, поснули Киця й Пес. Між ними — велика біло-блакитна цукрова голова. На стіні — кругла клітка з горлицею. У глибині сцени — двоє вікон із зачиненими зсередини віконницями. Під одним із вікон — лава. Ліворуч — вхідні двері з великою клямкою. Праворуч — інші двері, драбина на горище, а також двоє дитячих ліжок, а в головах, на стільцях, — старанно згорнений одяг.

Коли піднімають завісу, Тільтіль і Мітіль міцно сплять по своїх ліжечках. Мати Т і л ь наостанок поправляє ковдру, нахиляється до дітей, хвильку дивиться, чи сплять вони, підкликає рукою Батька Тіль. Він визирає з-за дверей. Мати Тіль підносить до вуст пальця, щоб не порушував тишу, і, загасивши лампу, навшпиньках виходить у двері праворуч. Якусь мить на сцені темно, а тоді у шпаринки віконниць потроху просочується світло, й у кімнаті яснішає. Лампа на столі засвічується сама собою. Схоже, діти прокинулись і повсідались на ліжках.

Тільтіль. Мітіль? Мітіль. Тільтілю? Т і л ь т і л ь. Ти спиш? М і т і л ь. А ти?..

Т і л ь т і л ь. Та ні! Не сплю — я ж із тобою балакаю...

Мітіль. Вже Різдво, еге ж?..

Т і л ь т і л ь. Та ні ще. Різдво — завтра. Та Коляда нам цього року нічого не принесе... Мітіль. Чому це?..

Тільтіль. Матуся казала, що не змогла піти за нею в місто. Та вона прийде на той рік... М і т і л ь. А той рік, це довго?..

Тільтіль. Таки чимало... Та цієї ночі вона прийде до багатих дітей...

М і т і л ь. А-а!..

Т і л ь т і л ь. Поглянь!.. Мати забула свою лампу!.. А що, коли... М і т і л ь. ?..

Т і л ь т і л ь. Ми встанемо... М і т і л ь. Але ж не можна...

Т і л ь т і л ь. А нікого ж нема... Бачиш віконниці?.. М і т і л ь. Ой, як вони сяють!.. Т і л ь т і л ь. То святкові вогники. М і т і л ь. А де ж свято?

Т і л ь т і л ь. Навпроти, в багатих діток. У них є різдвяна ялинка. То ми зараз відчинимо віконниці... М і т і л ь. А хіба можна?

Т і л ь т і л ь. Звісно, можна. Ми ж одні... Чуєш? Музика!.. Ну ж бо, вставай!..

Діти встають із ліжок, підбігають до одного з вікон, залазять на лавку й відчиняють віконниці. Кімнату заливає яскраве світло. Діти захоплено дивляться у віконце.

Т і л ь т і л ь. Видно все!

Мітіль (зайнявши на лавці незручне місце). Я не бачу... Т і л ь т і л ь. Сніг іде!.. Он дві карети й шестеро коників!..

Мітіль. Звідти вийшло дванадцять хлопчиків! Т і л ь т і л ь. Дурненька... То дівчатка... Мітіль. Таж вони у штанцях!.. Т і л ь т і л ь. Наче ти тямиш!.. І не штовхайся так!.. М і т і л ь. Я тебе не чіпаю.

Тільтіль (зайнявши всю лавку). Зайняла тут усю лавку... Мітіль. Але мені зовсім нема місця!.. Тільтіль. Тихо! Видно ялинку!.. Мітіль. Яку ще ялинку?..

Тільтіль. Таж різдвяну!.. А ти дивишся на стіну!..

М і т і л ь. Я дивлюсь на стіну, бо нема місця...

Тільтіль. (вступивши їй трохи місця на лавці). Ось!.. Вистачить?.. Вона найкраща!.. На ній стільки свічок!.. Стільки!..

М і т і л ь. А хто ж це там так грюкає?..

Т і л ь т і л ь. Грають музику. М і т і л ь. Вони розлючені?.. Т і л ь т і л ь. Ні, але, мабуть, дуже стомлені. М і т і л ь. Ще одна карета, з білими кіньми!.. Т і л ь т і л ь. Тихо!.. Краще дивись!.. М і т і л ь. А що це там таке золоте висить на гілках?..

Т і л ь т і л ь. Таж іграшки, звісно!.. Шабельки, рушниці, солдатики й гармати...

М і т і л ь. А ляльки там теж є?.. Скажи!..

Т і л ь т і л ь. Ляльки?.. Ні, то дурня... Вони в таке не бавляться...

М і т і л ь. А що там на столах?..

Т і л ь т і л ь. Пиріжки, фрукти, тістечка з кремом...

М і т і л ь. Я раз куштувала тістечко, як була ще маленька...

Т і л ь т і л ь. Я теж. Воно смачніше за хліб, але тістечок завжди замало...

М і т і л ь. Але ж там їх не замало... їх там повен стіл... Вони їх усі поїдять?..

Т і л ь т і л ь. Та звісно. А що ж, дивитися на них?..

М і т і л ь. Чому ж вони не їдять одразу?..

Т і л ь т і л ь. Бо не голодні...

М і т і л ь (вражена). Не голодні?.. Чому це?..

Т і л ь т і л ь. Бо їдять, коли їм заманеться...

М і т і л ь (недовірливо). Щодня?..

Т і л ь т і л ь. Так кажуть...

М і т і л ь. А вони все поїдять?.. Хіба вони не дадуть?..

Т і л ь т і л ь. Кому?.. М і т і л ь. Нам...

Т і л ь т і л ь. Вони ж нас не знають...

М і т і л ь. А коли попросити?..

Т і л ь т і л ь. Так не роблять.

М і т і л ь. Чому це?

Т і л ь т і л ь. Бо не можна.

М і т і л ь (плескає в долоні). Ой! Які ж вони гарні!..

Тільтіль^у захваті). Всі сміються! Сміються!.. М і т і л ь. А малята танцюють!.. Т і л ь т і л ь. Так! Так!.. Затанцюймо й собі!.. З радощів вистрибують на лавці.

М і т і л ь. Ой! Як весело!..

Т і л ь т і л ь. їм дають пиріжки!.. І їх можна брати!.. Вони їдять! їдять! їдять!..

М і т і л ь. І найменші теж!.. По два, по три, по чотири!..

Т і л ь т і л ь (не чується з радощів). Ой! Яка смакота!.. Смакота!.. Смакота!..

М і т і л ь (підраховуючи уявні пиріжки). Мені дали дванадцять!...

Т і л ь т і л ь. А мені вчетверо більше!.. Та я з тобою поділюся!..

У двері хижки постукали.

Т і л ь т і л ь (одразу ж принишк. Злякано). Хто це?.. М і т і л ь (перестрашена). Тато!..

Вони не відчиняють, тож видно, як велика клямка сама собою з рипом піднімається, і до кімнати ввіходить бабця в зеленій сукні й червонім очіпку.