Якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка йде від супротивного, її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.
Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка і в Лесі Українки. Вони створюють в уяві читачів картину, настрій, враження. Використання фразеологізмів робить обох драматургів близькими до усної народної творчості.
Обидва письменники широко використовують фольклорні образи-символи, перетворення, мову символів, передають своє бачення та відчуття світу.
Цікавим є образ щастя в обох творах. У "Синьому птасі" дітям відкривається щастя бачити й розуміти Велику Материнську Любов, відчувати Блаженство Батьківського Дому та Великі Радощі. У "Лісовій пісні" добре, гарне, світле, омріяне щастя втілюється у фольклорному образі Мавки. Вона виборює своє місце серед людей, утверджує красу в житті.
Якщо Метерлінк робить персонажами свого твору найбуденніші речі (Хліб, Воду, Вогонь, Цукор, Пса, Кішку), то Леся Українка – персонажів фольклору: Мавку, Лісовика, Перелесника та ін.
Обом драмам передують розгорнуті описи зовнішності героїв, які часто збігаються навіть у деталях. Наприклад, Вогонь (персонаж "Синього Птаха"): "Червона сорочка, кармазиновий плащ на золотій підкладці з мінливими блискітками. Чубок із різнобарвного полум'я"; Перелесник (персонаж "Лісової пісні"): "Гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима".
Якщо в "Синьому Птахові" люди (Тільтіль і Мітіль) занурюються у прихований від них світ природи (завдяки чарівному Діамантові бачать душі дерев і тварин), то Мавка, головна героїня "Лісової пісні", навпаки, є плоттю від плоті царства природи, а намагається збагнути незнайому для неї сутність світу людей.