і краю немає їй.
В північнім залі читаю я,
всю ніч не склепивши вій.
Джерела й води скував мороз,
промерз крем'янистий шлях,
Холодне світло місяць пролив
на скирти в сумних полях.
Ясний світильник у небі згас,
у темряву все втопив,-
Я стримую сльози, володарю мій,
колише мене твій спів.
Є в пісні звуки і є мотив,
я знаю його давно,-
З отими звуками почуття
мої злилися водно.
Немає слів, що могли б вмістить
печаль мою і любов,-
Співай, володарю мій, співай,
хай щастя вернеться знов.