грає на цитрі
Чернець, мій знайомий,
з західного краю прибув,
З вершини Емей
свою цитру чудову приніс,-
Для мене він струни
легкою рукою торкнув,
І я мов почув,
як гуде по ущелинах ліс.
Струмком почуттів
обізвалася в серці луна,
Від гір смарагдових
до неба одкрилася путь,
А цитра замовкла —
така залягла тишина,
Що чути було,
як ті хмари осінні пливуть.