Я до негоди* й не приготувався,
Мене накрили хмари низові,
Невже ти наді мною насміхався?..
Замало, як крізь хмари ти прийде́ш,
Обличчя після шторму лікувати —
Ніде такої мазі не знайде́ш,
Щоби загоїти душевні втрати.
Слабка розрада чути каяття,
Обійми горя не відпустять зразу
Скорбота кривдника — ціна мала,
Бо хрест несу великої образи!
Але перлини сліз твоїх — коштовність,
В них каяття й любові красномовність.
23-25 червня 2023
03.02.2023
Переклад Тетяни Даніленко
* Негода, про яку йдеться у сонеті, я сприйняла, як алегорію обставин, з якими зіткнувся Ліричний Герой. Його друг пообіцяв йому безпеку (ясний день), а він опинився у небезпеці (під хмарами), і виникла образа через те, що друг навмисне не застеріг його, тобто насміявся над ним. Внаслідок непідготовленості, з Ліричним Героєм сталася якась неприємність у стосунках з оточенням (шторм), оскільки далі йде мова саме про ганьбу.
Ілюстрація — "Портрет чоловіка", Рафаелліно дель Гарбо
