Зумів би довгий шлях я вмить пройти,
Змогли б тоді мого бажання крила
До тебе відстань нанівець звести.
Я б не зважав на простір, що між нами —
Не знає спритна думка перешкод,
Над морем пролетів би, над ланами,
Щоб до твоїх дістатись нагород.
Але шкода, та думкою не стану,
Як підеш ти за покликом вітрів —
Зруйнує мрії хибної оману
Та безліч всіх земель, і всіх морів.
Як промінь думка, тіло ж йде неспішно...
Я ж сльози ллю у розпачі невтішнім.
14.06.2022
Переклад Тетяни Даніленко