Переклад: Анатолій Тупиков
Увечері, коли тінь від тополі сягала до криниці, хлопець вирушав зганяти череду.
Верхи на коні підтюпцем він заїжджав од ранчо так далеко, що його невеличка постать зовсім зникала за обрієм.
Корови завжди паслися біля ущелини.
Хлопець іще здалеку починав скликати корів, і вони повільно рушали йому назустріч. Коли збиралася вся череда, малий пастух гнав її в село.
А навздогін їм линуло жаб'яче кумкання, воно немовби проводжало і хлопця з коровами, і красний день.
Зі сходу насувалася ніч. У кущах навколо ранчо кудкудакали кури…
Одного вечора хлопця чекала вдома приємна несподіванка: батько й мати, щоб винагородити сина за роботу, купили йому годинник. Радий і схвильований, хлопець узяв годинник і поклав у невеличку бляшанку.
Відтоді він щоранку діставав свій годинник і довго милувався ним. Тоді накручував і знову ховав.
А коли тінь від тополі доходила до криниці, як завжди, вирушав по череду.