Жнива

Роберто Бертоліно

Переклад: Анатолій Тупиков

Наприкінці листопада починалися жнива. О такій порі вдома лишались тільки жінки та малі діти. Всі чоловіки були в полі.

Працювали бригадами чоловік по чотири-п'ять. А був іще такий один, що не належав до жодної бригади, тільки назирав за всіма і весь час покрикував.

То був наглядач.

Нас, дітей, у поле ніхто не кликав, але ми залюбки крутилися біля женців. То почастуємо наморених чоловіків гарячим чаєм, то напоїмо холодною джерельною водою.

А як траплявся знайомий тракторист, просилися до нього в кабіну покататися. Наше ранчо помалу даленіло, і нам здавалося, ніби ми на кораблі пливемо у широке море.

Ось ранчо вже зовсім маленьке, ось уже зникло за обрієм… А навкруги, скільки сягає око, хвилюється неосяжне море. І жодного острівця…