Тепер він не помре у раю,
не почує більше
райських лютень поміж олив
чи під кипарисами, біля дзеркальних плес. Час
починає свій відлік тепер, він чує в ньому
пульс оповідного моря
на світанку, коли воно вабить найсильніше.
Те, що привело нас сюди, нині
веде нас звідси; корабель
гойдається на зеленкуватих хвилях у бухті.
Чари розвіялись.
Поверни йому його життя,
о море, що ніколи не вертає.
Переклад Ірини Шувалової