Ет, пусте. Він усе зрозуміє і візьме таксі. Чого ти сидиш і розпатякуєш, хлопче? Гайда! Мені треба встигнути на літак до Парижа!
Із заднього сидіння пані Фостер усю дорогу підганяла водія і завдяки швидкій їзді встигла на літак дослівно за кілька хвилин до відльоту. Невдовзі вона вже линула високо над Атлантичним океаном, вигідно відкинувшись у кріслі й наслухаючи гудіння мотора. Нарешті вона побуває в Парижі! Новий настрій не полишав її. Вона почувалася незвично дужою. Чудове відчуття! Нервове збудження ще не зовсім уляглося, але то був лише подив з того, на що вона спромоглася. І мірою того, як літак віддалявся від Нью-Йорка та Східної шістдесят другої вулиці, її охоплювало дедалі глибше втихомирення. А коли літак приземлився у Парижі, вона чула себе дужою, спокійною, певною в собі, якою завжди прагла бути.
Пані Фостер зустрілася зі своїми внуками, і ті в житті були ще прекрасніші, як на світлинах. Ці діти — мов янголи, проказувала вона подум— ки, такі вони гарні. І щодня вона вирушала з ними на прогулянку, пригощала їх тістечками, купувала гостинці й розказувала всілякі історії.
Раз на тиждень, у вівторок, вона писала чоловікові листа, гарного, докладного листа, звідки можна було дізнатися про всі новини та плітки. Лист незмінно закінчувався словами: "А ще не забувай вчасно попоїсти, любий, бо я певна, що саме цього ти не робиш у час моєї відсутності".
Коли промайнуло шість тижнів, усі дуже сумували, що вона мусить повертатися до чоловіка в Америку. Всі, опріч неї самої. Дивно, але всупереч сподіванням, вона, здавалося, була не від того, щоб від'їхати, хоча, з другого боку, коли цілувала всіх на прощання, у її поводженні та словах крився немовби ледь помітний натяк на те, що невдовзі вона повернеться.
Та хотіла вона їхати чи ні, а, бувши вірною дружиною, гостювала в доньки не довше, ніж їй дозволив чоловік. Рівно через шість тижнів по приїзді до Парижа вона вдарила чоловікові телеграму і вилетіла до Нью-Йорка.
Прибувши до Айдлуайлда, пані Фостер відзначила, що її не зустрічає машина. Либонь, вона була навіть трохи здивована. Але трималася напрочуд спокійно, і таксистові, який допоміг їй повантажити багаж, дала на чай не більше, ніж йому належало.
У Нью-Йорку було холодніше, як у Парижі, на вулицях громадилися кучугури брудного снігу. Таксі зупинилося перед будинком на Східній шістдесят другій вулиці, й пані Фостер умовила водія віднести до дверей дві укладисті валізи. Відтак розрахувалася з ним і натиснула на ґудзик дзвінка. Вона стояла і чекала, проте ніхто не відчиняв. Аби пересвідчитися, що вдома нікого нема, вона подзвонила ще раз, дослухаючись до пронизливого деренчання, що долинало з буфетної в далекому кінці будинку. Проте ніхто так і не вийшов.
Тоді вона добула свого ключа і відімкнула двері.
Перше, що вона побачила, ввійшовши, була величезна купа листів під дверима, куди їх нападало з напхом напханої поштової скриньки. У будинку панували морок і холоднеча. Високий старожитній годинник у холі був обіпнутий покрівцем. Незважаючи на холод, стояла задуха; у повітрі висів якийсь слабкий, дивний, новий для неї запах.
Вона притьмом перетяла хол і зникла за рогом ліворуч. У діях її вгадувалося щось умисне, цілеспрямоване; вона скидалася на того, хто прийшов з'ясувати, в чому річ, або ж упевнитися в якійсь підозрі. А коли за кілька секунд повернулася, в очах її світився ледь помітний вогник утіхи.
Господиня дому зупинилася насеред холу, немовби розважаючи, як бути далі. Потому рвучко повернулась і через хол пройшла до чоловікового кабінету. На бюрку знайшла нотатника і, погортавши його, підійшла до телефонного апарата й накрутила номер.
— Алло,— сказала вона. — Послухайте, вас турбують із дев'ятого номера Східної шістдесят другої вулиці... так, правильно. Чи не могли б ви когось прислати?.. Тільки живенько... Атож, застрягла... кабіна... між другим і третім поверхами. Принаймні так показує індикатор... Зараз? О, це було б дуже ґречно з вашого боку. Знаєте, у мене вже не ті ноги, щоб раз у раз спинатися вгору сходами. Дуже вам вдячна. На все добре.
Вона поклала слухавку і сіла за бюрком свого чоловіка, терпляче дожидаючи майстра, який незабаром мав прийти і полагодити ліфт.