Переклад: Володимир П'янов
Татові треба було поїхати на дві доби за річку Олт. Він попросив у своєї донечки Міцу позичити валізу. Міцу чотири з половиною роки, але в неї безліч речей. Окрім ляльок вона має ложку, виделку, ножика, рушники, а в пластмасовій коробці з защіпкою повно всякої всячини...
Переклад: Володимир П'янов
Любі мої дітки, ви мусите знати, що Дід Мороз справді є. Бо хто, на вашу думку, крім нього, одягнув би весь світ у біле, а в кожній іскринці засвітив би іскринку?
Бачите, що й тут ось, біля самісіньких гір, і за ними всі дерева, які восени поскидали з себе листя, зараз одяглися в пухнасті снігові кожухи, а ріки, моря та озера вкрилися скляними панцирами...
Переклад: Володимир П'янов
У коробці з-під старих капелюхів лежав плюшевий ведмідь. Якби він не жовтий, як соняшник, то був би жахливий з вигляду і на горищі всі тремтіли б від страху. А на горищі, крім нього, ще два кучеряві барани, три безногі корови і дерев'яний, пофарбований у зелене кінь. Ведмідь же був жовтим. Цей колір приємний, він нікого не відлякує, не випадково його облюбували собі багато квітів...
Переклад: Володимир П'янов
Найкраща в світі іграшка та, що зіткана із слів. Багата на вигадку розповідь завжди до душі дітям. Гарна казка може вгамувати дітвору, яка розпустувалася. Треба тільки сказати: "Хочете послухати казку?" — і малюки одразу залишають усі пустощі та іграшки.
Для Міцури, моєї донечки, будь-яка казка, яскраво розмальована її уявою, стає вартнішою за всі ляльки, а мого сина Баруцу мрія занесе далі, ніж може завезти найкраща машина...
Переклад: Володимир П'янов
Міцу на один рік старша за Баруцу, тому вона всіляко користується цією перевагою. Хлопчик намагається чинити опір посяганням на його незалежність. Одначе терпить— з одного боку тому, що так воно вже якось повелося, а з другого — це йому подобається.
— Вона моя сестра, — пояснює він, коли Міцу вдарила його кулаком, а він не дав їй здачі.
— А сестра повинна тебе бити?..
Переклад: Володимир П'янов
За те, що ти добре поводився, я дотримаю слова й розповім про ліс, де я в дитинстві цілими днями грався. Ти знаєш, що це таке — ліс. Ти йдеш угору чи вниз, вперед чи назад, ліворуч чи праворуч, і скрізь — тільки дерева. Таким був і мій ліс, з тією лише відміною, що дерева не вростали корінням у землю, а ходили сюди-туди, туди— сюди і ніщо їх не тримало...
Переклад: Володимир П'янов
Баруцу прикинувся дурником і вимовив таке:
— Один хлопець сказав мені, що ніякого Діда Мороза немає.
— А ти що йому відповів?
Баруцу мовчить. Він дивиться на мене і хоче по виразу мого обличчя та по тону запитання вгадати, як йому слід відповісти.
— То що ж ти йому відповів?..
Переклад: Володимир П'янов
Міцу натягнула татові шкіряні рукавиці, взулася в його черевики, а для повноти враження одягла капелюха з крисами, що спадають їй на самісінькі плечі, і ходить по садку. Вона хоче поперелякувати усіх на світі.
— Куди суне оце опудало без голови, з лапами, ніби в пелікана? — цвірінькають горобці і стрибають із землі угору, мов камінчики.
— Що то за горбань іде? — запитливо придивляються гуси...
Переклад: Володимир П'янов
Собаки — найрозумніші з усіх пішоходів на світі. Вони вже давно примирилися з машинами, не маючи на них ні образи, ні злості.
Може, років сорок тому собаки й гавкали на машини за те, що вони витіснили коней. Але тепер через це вже не гавкне жоден собака. Собаки звикли й до швидкості, і до ривків, і до оглушливих гудків, і до сліпучого світла фар. Вони навіть уміють розпізнавати на слух марки автомашин та безпомильно визначати відстань до них...