Переклад: Ірина Стешенко
Двокімнатний будиночок збудовано з круглого бервення, обаполів та луб'я, а поміст із дрібних обаполків намощено. Чималенька луб'яна кухня, що з одного боку до будинку притикає, більша за всенький будинок із верандою разом.
Навкруги чагарі — ніде й оком зачепитися, чагарі простяглися аж до небокраю, — це-бо улога місцевість. Ані горбочка на цілу округу. А чагарі оті — то миршаві, потворні дикі яблуньки, та й годі. Ніякого підліска...
Переклад: Ірина Стешенко
— Ніщо так не доводить собаки до сказу, — мовив Мітчел, — як те, коли який інших собака підбігає зокола до його баркана та заходжується обнюхувати його й брехати на нього крізь щілини, тоді як він сам аніяк не прихитриться вискочити на вулицю. Другий собака, той заволока, може бути й цілком йому чужий; він може бути й нерозлучний його товариш-друзяка, він може й не брехати — тільки-но сопти — все те однаковісінько собаці за барканом...
Переклад: Ірина Стешенко
Поїзд із заходу щойно прибув на редфернську станцію; з нього висіла купка звичайних пасажирів та один строковий.
Той строковий був невисокий на зріст, кремезний, кривоногий, веснянкуватий та рудавий. Він мав червонясте волосся й маленькі, блискучі, сірі очі, та — як це частенько за таких обставин трапляється — вираз обличчя вродженого коміка...
Переклад: Ірина Стешенко
Малакі був дуже високий на зріст, дуже худий та дуже згорблений, а пісковий колір його волосся аж волав, вимагаючи якоїсь спеціальної назви. Всі хлоп'ята мали його за найбільшого дурня на станції, та й не було жадних сумнівів у тому, що він — хоч круть, хоч верть — а таки дурналюка несосвітенний...
Переклад: Ірина Стешенко
Хлопці сиділи в Стіфнеровій корчмі біля шинкваса та гомоніли про стригаля Меквері, котрого саме серед них не було, — і з їхньої бесіди випливало, що вони його добре знавали, та не дуже полюбляли.
— Де воно Меквері подівся, давненько вже я його не бачив, — кинув Проноза-Хитрун по паузі. — Цікавий я знати, де то він зараз сидить?
— У буцегарні, мабуть, а мо', й у пеклі, — буркнув Барку. — Нехай хоч і крізь землю піде, — однаково!..