Блакить! Блакить, це я... Із смертних вийшла гротів,
І чую плюскіт хвиль в оті лункі щаблі,
І бачу в досвітках воскреслі кораблі
Та весла золоті, що тьми ламають спротив.
Самотні руки звуть царів. Персти невинні,
Ви мали забавку з тих соляних борід.....
Цей тихий дах з гостями-голубами
Між соснами леліє,'між гробами,
Цар-Полудень складає із вогнів
Це раз у раз відновлюване море!
О нагорода — після думки-змори
Споглянути на цей сумир богів!..
Складаю подумки поеми я, Орфей,
Під миртами, нехай летять на землі й води,
І полум'я зійде на гори, мов трофей,
Як бога журний спів озветься до природи...
Колони, о, стрункі,
В легких шапках ажурних,
Колони, о, гінкі,
В живих пташках безжурних,—
Бринять у вирі тем
Оркестром веретен,..
(Ф і н а л)
Хвало Людей, Святая МОВО,
Проречисто-пророча річ,
Ланцюг, яким дзвенить громово
Бог, заблукавши в плотську ніч,
Осяяння, прозріння, Логос!..
Мов білий юний скіф, ти клонишся, нагий,
Розложистий Платане,
Та білина твоя в полоні, і ногй
Не випустять кайдани...
О звиви і згини,
О звої Олжі!
Хисткої межі
Мистецтво зміїне.....
Lilia... neque nent...*
Снить пряля в синім просвітку вікна,
Де сад себе вколисує співучий...
Незнаний, незримий,
Я — дух од квіток,
Що вітровий ток
Лишає без рими.
Невгодний, невслідний
Чи геній, чи змиг?..
Спокійний Цезарю, все в тебе під стопою;
Кулак у бороду — і в зорі вже вита
Орлів загравний злет, танець меча й щита,
А серце шириться і чується Судьбою...