Коли Риті виповнилося двадцять дев'ять років вона вирішила, що вік уже не малий, що старість не за горами й час налагодити безладне життя їхньої родини. Тому вона сказала чоловікові Глібу й синові Павлу, що відтепер вони житимуть, як усі люди: у відпустку їздитимуть до моря, вчасно обідатимуть та снідатимуть і куплять телевізор. При цьому вона виразно подивилася на Гліба.
— Будь ласка,— неохоче мовив Гліб.— Я зовсім не проти.
— А як я тепер вас зватиму? — запитав Павлик...
Сьогодні у нас свято. У нас з мамою завжди свято, коли прилітає дядько Микола — давній друг мого батька. Вони разом училися колись іще в школі, сиділи за однією партою і воювали проти фашистів: літали на важких бомбардувальниках.
Свого тата я жодного разу не бачив. Він був на фронті, коли я народився. Я бачив його тільки на фотографіях. Вони висіли в нашій квартирі. Одна, велика, в їдальні над диваном, на якому я спав. На ній тато був у військовій формі, з погонами старшого лейтенанта...
ЖИТТЯ І ПРИГОДИ ДИВАКА
Повість
Вандал, варвар, гунн! Але на відміну від них ти маєш на собі печать цивілізації кількох століть! Може, ти гадаєш, що це не має значення? Подивимося, подивимося...
З висловлювання тьоті Олі на мою адресу.
Зошит з фотографіями
Ця історія почалася з того, що батько, їдучи у відрядження, доручив мені купити подарунок мамі на день народження...
Він прокинувся вночі хтозна-чому. Чи то від вітру — мама його завжди відчиняла на ніч вікно,— чи то від потріскування всохлих мостин. А може, його збудила внутрішня тривога, бо напередодні ввечері він посварився з батьками.
Батько, на настійну вимогу матері, вилаяв його за знівечені черевики, то що ж, йому грати у футбола без черевиків, еге ж? А потім батько так розійшовся, що заборонив йому йти завтра у кіно.
Він чекав цього кіно цілий тиждень...
Володимир Желєзников
ОПУДАЛО
(повість)
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Ленка мчала вузькими, химерно горбатими вуличками містечка, нічого не помічаючи на своєму шляху.
Повз одноповерхові будинки з мереживними фіранками на вікнах і високими хрестами телеантен – угору!..
Повз довгі огорожі та ворота з котами на карнизах і злими собаками біля хвірток – униз!....
Ми їхали автобусом до аеропорту. Я і мама. Мама сиділа на першому сидінні, я — на другому. Ми так улаштувалися через маму. Вона сказала, що я занадто кручуся й неодмінно зімну їй сукню.
Поруч із мамою вмостився огрядний льотчик. Він займав багато місця, і мама опинилася біля самісінької стінки. Я дивився, як гине нова, чудово випрасувана мамина сукня, й нарешті сказав льотчику:
— Може, ви пересядете до мене, бо вам там тісно...
СОЛОНИЙ СНІГ
Повість
Розділ перший
Це почалося тридцять першого серпня. Маленький хлопчик вийшов на подвір'я — він щойно повернувся з дачі, побачив невідомого йому чоловіка й сказав: "Завтра я йду до школи".
Невідомий чоловік зупинився, зсунув кепку на потилицю, поглянув на хлопчика, підморгнув і зник у натовпі людей, які снували повз їхній двір вулицею.
А першого вересня хлопчик справді пішов до школи. Ну, звісно, він хвилювався, боявся запізнитися, не дозволив матері проводжати його...
Коли вранці він підійшов до столу, то побачив величезний букет мімоз. Вони були такі крихкі, такі жовті та свіжі, як перший теплий день!
— Це тато подарував мені,— сказала мама.— Адже сьогодні Восьме березня.
Справді, сьогодні Восьме березня, а він геть забув про це. Вчора ввечері пам'ятав і навіть уночі пам'ятав, а тепер раптом забув. Він побіг до себе в кімнату, схопив портфель і витяг листівку. Там було написано: "Дорога матусенько, вітаю тебе з Восьмим березня! Обіцяю завжди тебе слухатися"...