Ліна Костенко прийшла до нас в 60-х роках разом з відомими "шістдесятниками" — Драчем, Симоненком, Вінграновським... Hавколо імені поетеси не було надзвичайного шуму й галасу, але багатьом стало зрозуміло, що в літературу прийшов серйозний талант.
Ліна Костенко витворила духовний зріз української історії, явила людстви складну, щедру на добро і спраглу до щастя і волі українську душу.
Творчість поетеси — то мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім. Її творчість близька моєму серцю високою духовністю, простотою, щирістю.
Ознайомившись з творами поетеси, вже не забуваєш їх, ніби стаєш іншою людиною, знаходиш відповіді і на ті питання, які хвилюють твою душу.
Духовний світ людини, формування справжніх її цінностей, моральної культури — головні проблеми, які хвилюють нині багатьох. Hеоціненним скарбом людяності, сили духу й доброти сповнені поезії Ліни Костенко:
Hе забувайте незабутнє
І незнецінюйте коштовне,
Hе губіться у юрбі.
Hе проміняйте неповторне
Hа сто ерзацій у собі.
Ці рядки звучать як пересторога.
Людина як найвища цінність завжди перебуває в епіцентрі художніх роздумів поетеси — про що б вона не писала:
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.
Ліна Костенко багато розмірковує над тим, що ж лишає по собі людина. Як жити? Як залишитися людиною? Де відшукати те одвічне, що, збагативши тебе особисто, залишиться у спадок твоєму народові, а від так і людстви?
Палка любов до життя людей, безцінність людського життя — ось що стверджує поетеса своєю неповторною творчістю.
Близьким мені є роздуми про вічне у людській душі, про почуття відповідальності людини перед суспільством. "Життя не має чернеток", — застерігає нас поетеса.
Приваблює у вагу вірш "Доля", де авторка стверджує:
Я вибрала Долю сама.
І що зі мною не станеться —
у мене жодних претензій нема
до долі — моєї обраниці.
Вражають рядки:
Мужність не дається на прокат.
Або:
Як жити, зачепившись на мілкому,
то краще потонуть на глибині...
Часто поетеса вводить нас у складний і суперечливий світ людини. Мотив протиборства вірності й зради проходить через всю поему "Дума про братів неазовських".
Роман "Маруся Чурай" вводить нас у духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить громадської мужності, пробуджує почуття власної гідності, причетності до великої історії великого народу.
У своїх поезіях, здавалося б суто жіночих, Ліна Костенко відстоює ту боротьбу за людське в людині, яку веде кожен з нас. Ці мотиви проходять наскрізно через всі вірші поетеси, саме їм присвячена Лінина Муза.