Іван Карпенко-Карий — найвідоміший драматург XIX століття. В його п'єсах вперше гостро постали проблеми, які хвилювали тогочасне суспільство. Скасування кріпацтва, збагачення одних і зубожіння інших — ось лише деякі з них. І. Карпенко-Карий писав драми, трагедії і комедії. Останній жанр вперше в Україні він зробив глибоко соціальним. Саме таким твором є комедія "Хазяїн".
Проблематика твору була новаторською на той час, бо стосувалася породженого суспільними змінами явища — зміцнення сільської буржуазії. Центральна постать комедії — мільйонер, герой доби капіталізму, сільський глитай, або куркуль, хазяїн. Звісно, письменника передусім цікавлять його людські якості, його душа. Тема комедії була дуже актуальною, бо капіталістичні відносини входили у життя, викликаючи серйозні зміни в людських характерах, у стосунках, а часом призводили й до трагічних наслідків.
Але ж у І. Карпенка-Карого не трагедія, а комедія. Його герой частіше викликає сміх. Чим саме? Мабуть, однозначністю своєї натури. Адже єдине, що цікавить Пузиря, — це багатство. Для досягнення його не існує нічого святого: "Аби бариш, то все можна". Заради вигоди Пузир допомагає шахраю-"банкроту" переховати овець, заради грошей він готовий знехтувати почуттями дочки, примусити її вийти заміж за багатого нелюба. Прагнення до наживи керує Пузирем у стосунках з наймитами та управителями. "Робітник не любить білого хліба", — впевнено говорить хазяїн-мільйонер, виправдовуючи напівголодне існування наймитів.
- "Хазяїн" (повний текст)
- "Хазяїн" (скорочено)
- "Хазяїн" (аналіз)
- "Хазяїн" (реферати)
- Що таке соціальний тип? Як ви розумієте поняття типізації? (та інші запитання)
Для чого потрібен Пузиреві капітал? Чи для сім'ї, чи для нього самого? Зовсім ні. Здається, що Терентію Гавриловичу байдуже, яке в нього здоров'я, який він має вигляд, чим годують його та сім'ю. Замість лікаря він запрошує "фельшара", бо це дешевше. Десятки років Пузир ходить в одному халаті, одному кожухові — економить гроші. Не можна не сміятись, читаючи про хворобливу скупість Пузиря, про його безкультур'я. Заплатити якусь суму за пам'ятник І. Котляревському — безглуздя, марнотратство. Та й степи Гоголя його ще хвилюють, адже він має свої, значно більші й вигідніші. Навіть свою смерть герой наблизив своєю ж таки жадібністю: він, мільйонер, погнався за гусьми, які скубли копу пшениці — "потерю" зробили. Внаслідок невдалого падіння було смертельно пошкоджено нирки, і ось тепер жити йому залишилося лічені дні.
І. Карпенко-Карий сміється над людиною, для якої стяжання стало єдиною справою в житті. "Стяжання заради стяжання", збагачення без будь-якої розумної мети робить героя смішним, жалюгідним. Він не викликає співчуття, навпаки, жалієш тих, хто поруч з Пузирем. Важливу суспільну проблему — капіталізації села — письменник переніс у сферу психології, показавши деградацію героя, втрату ним звичайних людських якостей. Адже ганяючись за наживою, він відмовився від любові, дружби, доброти, від уміння співчувати, поважати когось або щось, не зв'язане з "баришем".
Комедія "Хазяїн" примушує поміркувати про людські цінності і переконує в тому, що гонитва за багатством не прикрашає людину, а руйнує її. Ось чому головний герой твору І. Карпенка-Карого, як і раніше, привертає увагу читачів і глядачів.