Система образів у комедії І. Карпенка-Карого "Хазяїн"

Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого — найбільше досягнення української класичної драматургії XIX ст. В українській драматургії п'єса "Хазяїн" вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Карпенко-Карий використав могутню силу сміху не для того, щоб розважати, звеселяти громадськість, а щоб боротись за торжество світлих, благородних ідеалів людства. Автор підкреслював, що його "Хазяїн" — це "зла сатира на чоловічу любов до стяжания без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания". Тему "стяжания для стяжания" Карпенко-Карий розробляє на основі глибокого вивчення тих соціальних процесів, що відбувалися на Україні в часи бурхливого розвітку капіталізму.

Нещадно висміюючи все потворне й низьке в житті, письменник-сатирик робить це в ім'я перемоги благородних і світлих основ життя. У п'єсі видно прагнення автора підвести читача і глядача до певних позитивних моральних висновків. Променем своїх етичних поглядів драматург освітлює кожну дійову особу, кожну ситуацію й сцену в комедії.

Найоригінальнішим досягненням Карпенка-Карого в п'єсі "Хазяїн" є образ Пузиря. Його не можна вважати цілком негативним героєм, бо яскраво виражені в характері персонажа і риси позитивні. Слід відзначити, що в сім'ї Терентія Гавриловича панує злагода, в цьому є і його заслуга. Пузир любить свою дочку, пишається її розумом та освіченістю, хоч до кінця зрозуміти Соню йому не дозволяє спрямованість на збагачення. Мабуть, найбільша його позитивна якість — уміння господарювати. Він працьовитий, дбайливий, непосидючий, ініціативний. Хіба не зворушує, коли він, смертельно хворий, піклується про двох овечок. У Пузиря був талант господаря-аграрія, на жаль, цей талант за тодішньої системи породжував зло та розорення сотень і тисяч людей.

В образі Пузиря Карпенко-Карий викривав павуків-стяжателів і художньо переконливо доводив, що не в багатстві щастя. Адже щасливим мільйонер не був, його життєві принципи зазнають краху: хижацькі методи господарювання викликають бунт робітників; дочка має намір вийти заміж, не рахуючись з волею батька; за участь у шахрайстві його притягають до відповідальності, а непомірна зажерливість призводить до трагічного кінця. Отже, Пузир став жертвою своїх же мільйонів. Для яскравішого змалювання образу головного героя письменник майстерно змалював людей, між якими жив і з якими спілкувався Пузир. Двоє з них — Феноген і Ліхтаренко — сприйняли його науку і тепер своїми принципами та життєвою метою нічим не відрізнялися від хазяїна.

Образ Золотницького драматург увів, щоб показати перемогу буржуазії в економічному змаганні з дворянством.

Образи Соні і Калиновича свідчать про небайдужість інтелігенції того часу до людської долі. Цими образами автор комедії утверджує, за його власними словами, "ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія народу". Письменник виявляє глибоку впевненість у тому, що світ неправди і зла приречений на загибель, що в майбутньому восторжествують "вищі ідеали загального добра", зникнуть причини, які породжують егоїзм, жадність і ворожнечу між людьми.

Отже, твір Карпенка-Карого — соціальна сатирична комедія, в якій висміюються і осуджуються явища, породжені капіталістичним ладом, викриваються "володарі" життя — капіталісти, підкреслюється аморальність їх вчинків. У п'єсі висміюються й окремі побутові явища, що виникли як наслідок потворних відносин в експлуататорському суспільстві. Хоч у комедії драматург і не створив позитивного героя, який би різко протистояв хижаку-мільйонеру, а представники народних мас виступають лише епізодично, проте ідеал автора досить виразний. Викриваючи й висміюючи, він водночас стверджував те позитивне, справедливе, носієм якого був народ.