I. Поема "Мертві душі" — шедевр письменника (твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм).
II. Особливості жанру "Мертвих душ".
1. Ліричні відступи і вставні епізоди (думки автора про високе призначення людини, про долю Батьківщини й народу, які протиставлені похмурим картинам російського життя).
2. Принцип градації в написанні твору (один герой гірший за іншого. Манілов — майже позитивний герой, його ввічливість нудотно-солодка, у порівнянні з Плюшкіним характер Манілова багато в чому навіть виграє).
3. Символічність назви поеми "Мертві душі" (Коробочка, Чичиков — у них закладена ідея невгамовного прагнення до накопичення — "людина-коробочка". Ця риса, що притаманна більшості дворян, і призвела їх до виродження. Звідси й символічна назва "Мертві душі").
4. Композиція поеми (згідно з жанром подорожі; знайомство з минулим головного героя — майже наприкінці для висвітлення мотивів дій і вчинків Чичикова; перший том — завершений твір, другий том спалив).
5. Головна тема твору (доля Росії: її минуле, сучасне й майбутнє. Минуле — у першому томі. Задумані ним другий і третій томи повинні були оповідати про сучасне й майбутнє. Однак цим задумам не судилося здійснитися).
III. Протиставлення ліричного образу народної Росії світові "Мертвих душ" (про Росію пише з любов'ю і замилуванням, відчуває душу російського народу: образ трійки, що швидко несеться вперед — образ могутньої сили Росії. "Чи не так і ти, Русь, несешся, наче швидка трійка, яку ніхто ніколи не обжене?..").