Микола Гоголь — Мертві душі

Ліричні відступи розсовують межі оповіді. У них розкривається образ автора — патріота, що вірить у велике майбутнє своєї Батьківщини, у її народ. У ліричних відступах виявляється тонка спостережливість, дотепність, громадянська мужність письменника. Теми їх дуже різноманітні: про товстих і тонких (розд. І), про слабкості російської людини (розд. II), про приховане значення образу Чичикова (розд. XI), про ставлення автора до життя в юності, зрілому віці і старості (розд...

Чичиков з дитинства виявляв здібності безчесної "ділової" людини: умів справити приємне враження, догодити тим, від кого залежав, провернути вигідну угоду, а домігшись свого, зрадити, відвернутися від обманутої ним людини (згадаємо його шкільні спекуляції, ставлення до вчителя; потім "шлях нагору" в канцелярії). Він на все життя запам'ятав пораду батька понад усе на світі берегти копійку, що "ніколи не зрадить"...

Їх поєднують відсутність високих поривів, байдужість до долі Батьківщини і народу, користолюбство, вузькість інтересів, грубий егоїзм, притуплення всіх людських почуттів, розумова злиденність і обмеженість.

Ці пороки типові: вони властиві і поміщикам, і міським чиновникам, хоча виявляються в різній формі. Користолюбство, хабарництво, прагнення не служити, а прислужитись, заздрісність, підсиджування один одного, плітки, наклепи — такі характерні риси чиновницького апарату. І поміщики, і чиновники, і "набувач" Чичиков — мертві душі, що володіють і розпоряджаються душами живими.