Між цих високих форм сонетних,
Гіркотне їм ярмо, відтак рипить –
Мов цвях віконним склом, бешкетник.
Метафор мчать сонетом табуни,
Алітерацій літри ллю з любов'ю
Мета – форматом вразити уми,
А літер я цій цілі – всі промовлю!
Коли на ґанок вранці вийду я,.
Розправивши свої могутні груди,
Коли негайно кращі відчуття,
Відчують у собі розумні люди,
То знай, що є у формі сила теж,
Та нащо нерухомі крила все ж?