У найперший свій спогадосон…
Навкруги таємничо-барвисто,
Йду шукати руно, мов Ясон!
Що було – мені вже невідомо,
Та попереду – ще щось нове!
Я хапаю, я мить п'ю невтомно,
Човен мій дивосвітом пливе…
Все дивує і шлях надихає,
І чекають на мене віки,
Думка крила душі розгортає,
Дух вітання їй шле залюбки!
Мною граються сили незримі,
Та вже мрію і сам грати я…
Відчуваю вже я, що нестримні
Крила мчать мене в нове життя!
Будуть потім події буремні,
Перешкоди, котрих не минуть,
Та завжди в цьому місці я певний,
Знаю я – мене завжди там ждуть!