Неквапливо крокую завжди,
Тут дороги забуті й паркани,
За парканами ж тихі сади.
Мені пташки співають красиво
Дуже милих і світлих пісень,
В цьому світі ми тільки зустрілись,
Та вже згадкою стало все це.
Чути здалеку гавкіт невтомний,
Він луна і перерви не зна.
Хазяї десь далеко від дому,
Невгамовна ця пісня сумна.
Коло мене ж панує лиш тиша,
Вона вкрила дерева й кущі.
Тиша ця – не в відсутності звуків,
Вона в спокої, що на душі.