я не пам'ятаю хто я
знаю напевне лише ім'я
і що люблю курить цигарки
і мочити ніжки в дніпрі
світ надто яскравий
сплітається у фрактали
я взагалі нічого не розумію
гублю себе в лініях ілюзійних
зненацька з'являється він
князь всеволод з чорнющим витким волоссям
образом схожий на бездомного
він рятує від сомів
сомів-людожерів які їдять дітей
хапаючи за ноги які ти мочиш в дніпрі
а я на щастя якраз виглядаю дитиною
тож князь всеволод рятує й мене
розказує паралельно яким чином ті соми
потрапили в дніпро через льодовики
але це надто складно для мене
якій би нюхати олійку приємну
тож я не слухаю рятівника
повторюю що нічого не розумію раз у раз
я же звикла в с е розуміти
не ловити смерть еґо
коли київський дощ замилює очі
і я усвідомлюю згодом
що ніколи нічого не розуміла
а питання хто я завжди актуальне
бо особистість роками будована
зламана і розчинена
знову.