я би хотіла
бачити світ не чорно-білим –
наповненим кольорами
бачити таким, яким він дійсно є
незалежно від того, якого кольору моя емоція
і щоби кожна наступна емоція не стирала попередню
і моїм судженням можливо було довіряти.
я би хотіла
не ламатися на частини від відчуття безпеки і спокою
ніби в легенях нарешті кисень, а не солона вода
ніби це краще за усі мої пігулки разом
і я можу засинати
без них.
я би хотіла
не відчувати порожнечі всередині
яка не заповнюється
хоч бий кулаками об стіну
хоч бий кулаками по серцю
– мені майже не боляче,
адже серце не зупиняється.
я би хотіла
бути здорово-прив'язаною
не схильною до залежностей
не відчувати все як востаннє
не кидатися в крайнощі
знаходити межу.
я відчуваю на губах
текілу з цукром
завтра відчуватиму солоний швепс
світ чорно-білий
і я не знаю, як з цим жить.