переважно до себе, стосовно своєї суті.
жартувала огидно,
коїла безлад посеред маленької студії.
одягалась відверто,
аби світ не стримував проблисків люті.
люди тягнули руки,
хапали за сукню кігтями,
рятувати хотіли
або те лиш снувало у головах.
залишались криваві сліди
поверх товстенного шару кіптяви,
а вона летіла на світло,
поступово танучи в полум'ї.
і на ранок кожного дня її знаходили мертвою,
біле тіло подерли собаки
і турботливо вкутала плетень водоростей.
духовний гармидер сприймають за умисне недбальство,
бо вона легковажно вертає до господа в гості.
22.01.23