Неначе то остання путь.
Зітхання, кафельна підлога.
— І парасольку не забудь.
Що треба? Чемно посміхнутись,
Удати лад, зіграти спокій.
"Ми разом, щойно повернулись!"
Від сорому палають щоки.
У тиші гомоніло серце,
Удари грому, сірий дим.
Я турбуватимусь про тебе.
— ты зонтик всё-таки забыл.
04.10.22