Він не знає куди бігти, і стає навпроти Тані, а вона йому каже:
– Я хочу твоєї крові.
Олег дивиться хоробрими очима на Таню і каже їй, стоячи від неї десять метрів:
– Не дочекаєшся.
Таня стоїть на проти Олега і каже йому:
– Ти від мене нікуди не втечеш.
Олег:
– Ти не отримаєш моєї крові. Ти вампір.
Таня починає йти вперед і казати:
– Я нікому тебе не віддам.
Олег подивився на всі боки:
– А ти спробуй мене зловити.
Кадр ■
Олег побіг на Таню, а вже вона приготувалася на нього стрибати, і коли Таня стрибнула, то Олег швидко звернув убік та ухилився від її стрибка, як Таня одразу впала на пісок, а Олег щосили побіг до виходу з лісу.
Кадр ■
Олег вибігає з лісу, і з усіх сил біжить уздовж дороги та в бік житлових будинків. Він пробігає біля одного будинку, поглядаючи назад, іншого, і так добіг до центральної дороги. Між лісом і Олегом була пристойна відстань. Він зупинився і тихо про себе сказав:
– Добре, що я не сказав, де я живу, та збрехав. Радий, що я не живу на одному районі із цим чудовиськом, а в іншому.
Кадр ■
Олег подивився назад і там нікого не побачив. Він зумів утекти від відьми. Ще раз подивився на всі боки:
– Оце так побачення. На сайті знайомств зустрів справжнього вампіра. Щастить так щастить.
Кадр ■
Олег підійшов до зупинки, і поглядаючи на всі боки, одразу сів у перше маршрутне таксі та поїхав додому.
Кадр ■
Дівчина–вампір Таня залишилася в лісі, і вона не знайшла хлопця. Вона не задоволеним голосом виходячи з лісу сказала:
– Сьогодні не мій вечір.
Кадр ■
Таня знову стала колишньою, красивою дівчиною. Її обличчя змінилося, і одяг теж став чистим та іншим.
Кадр ■
Дівчина пішла вздовж дороги в бік свого будинку, додому.
Початок роботи 12.10.2021.
Завершення роботи 13.12.2021
Сцена 3
Намет
Кадр ■
Ранок. Настільний годинник, що стоїть біля ліжка на тумбочці, показав сьому годину і задзвенів. Антон прокинувся, подивився на всі боки і за хвилину вимкнув його. Підвівся з ліжка, одягнув домашні капці й, потираючи очі, пішов повільним кроком, поглядаючи вперед, ще оговтуючись, на кухню, щоб випити горнятко кави й підбадьорити себе. Він увімкнув чайник та сів за стіл. Взяв телефон, що лежав на столі та почав переглядати повідомлення. Він подивився в телефон і сказав:
– Знову так рано дзвонила мама і я не почув її дзвінка. Що вона хотіла? Цікаво, так рано вона не так часто дзвонить, чи їй зараз у вихідний день не спиться, і вона вирішила раніше встати та розбудити мене. Добре, що я живу сам, і не з нею, а то я б уже о шостій годині та у свій вихідний день не спав, і вже був чимось зайнятий, і так провів усі свої вихідні та займався домашніми справами.
Антон посміхнувся:
– Добре, що мама з татом живуть на дачі і у них ще з самого ранку є чим зайнятися.
Антон подивився у вікно і на закипілий чайник, сказав:
– Треба зробити каву, і не забути передзвонити мамі.
Антон встав зі стільця. Зробив собі міцну каву і повернувся назад, взяв телефон, зробив ковток кави:
– У мене сьогодні вихідний день, і завтра теж. Ці вихідні можна провести з посмішкою на обличчі, головне не сидіти вдома та сходити в ліс, а ще краще взяти намет. Це будуть цікаві вихідні. Ніхто не буде заважати та відволікати від відпочинку. Я зумію відпочити після не легкого робочого тижня.
Кадр ■
Антон зробив ковток кави:
– Треба передзвонити мамі, а то потім вона мені ще раз зателефонує, а це буде не зовсім добре, і вона буде зла, що я не передзвонив.
Антон узяв телефон та набрав номер мами. Підніс телефон до вуха, минуло два гудки, і він почув голос мами:
– Доброго ранку, синку. Як твій настрій?
Антон усміхнувся:
– У мене все добре, а настрій ще сонний. Я кілька хвилин тому прокинувся і ще не встиг допити кави.
Мама відразу сказала:
– Прокидайся. У тебе сьогодні вихідний, а то так і про спиш усі вихідні та нікуди не сходиш погуляти.
Антон:
– Так, я знаю. Я прокинувся раніше, ніж зазвичай, щоб привести себе до ладу.
Мама поставила запитання:
– Може ти сьогодні до нас приїдеш і допоможеш по роботі. У нас на дачі багато роботи і твоя допомога не завадила б. Тато тебе давно не бачив, і я скучила.
Антон:
– Я так і знав, що ти не просто так телефонуєш мені о шостій годині ранку.
Мама:
– У тебе сьогодні ж вихідний, і ти цілий день вільний і будеш, як завжди, лежати вдома та нічого не робити, а ще гірше сидіти в інтернеті, а так ти нам допоможеш. Ти тут можеш відпочити, а ввечері з татом зробиш шашлик на багатті.
Антон:
– Мамо, у мене сьогодні вихідний, і я хочу відпочити.
Мама:
– Відпочиниш у нас, разом із нами.
Антон:
– Мамо, у мене на сьогодні вже є плани, і я не просто так встав о сьомій годині ранку та не для того, щоб тобі передзвонити, знаючи, що у мене сьогодні вихідний, а у вас там багато роботи. Я хотів вас почути та піти на відпочинок.
Мама:
– Антон не смішно, і ти знаєш, що на дачі завжди є робота, а нам б не завадила твоя допомога.
Антон:
– Я знаю, і коли є час я завжди приїжджаю і допомагаю.
Мама:
– Як знаєш, якщо буде вільний час, то приїжджай. Я з татом завжди буду рада тебе побачити.
Антон зробив ковток кави:
– Мамо, у мене на сьогодні вже є плани, і якщо вони зміняться, а цього, найімовірніше, не буде, то я приїду.
Мама:
– Добре, синку. Будемо на тебе чекати, і коли надумаєш приїхати обов'язково зателефонуй, і я тобі спечу твій улюблений торт.
Антон:
– Дякую, мамо. Ти справді вибач, але в мене на сьогодні інші плани.
Мама:
– Добре синку, гарного тобі дня і вихідних.
Антон:
– І тобі з татом теж гарних вихідних.
Антон закінчив виклик і поклав телефон на стіл. Зробив ковток кави і тихо про себе сказав:
– Головне, що б усе склалося і вихідні вдалися. Два вільних вихідних не так уже й багато.
Кадр ■
Антон подивився на годинник:
– Уже восьма година ранку, і треба збиратися, бо інакше так просиджу всі вихідні й нікуди не піду, а сьогодні в мене в планах піти в ліс із ночівлею. Давно вже хотів провести вихідні в лісі й побути на самоті. Насолодитися природою, і тишею та бути подалі від усієї міської метушні.
Антон пішов у кімнату й одягнувся в легкий спортивний одяг:
– Сьогодні ніякої машини, а мені потрібен велосипед і велика сумка на спину.
Кадр ■
Антон пішов у комору, і там знайшов велику сумку та намет. Він узяв склав усі потрібні речі та дістав з іншого кута комори велосипед, поставив біля дверей.
Антон:
– Усе найнеобхідніше я взяв, а тепер потрібно зателефонувати мамі й попередити її про те, що я, можливо, не зможу відповідати на дзвінки та буду на відпочинку.
Кадр ■
Антон повернувся на кухню і взяв мобільний телефон, набрав номер мами:
– Ще раз доброго ранку, мамо.
Мама:
– Доброго ранку, синку.
Антон:
– Я сьогодні вирішив поїхати до лісу з наметом і ночівлею і, можливо, я не відповідатиму на дзвінки. Там, де я відпочиватиму, можливо, не буде зв'язку, і я буду в не зоні доступу.
Мама:
– Синку, а я з татом думала, що ти на вихідних приїдеш до нас, і нам допоможеш, а потім, ми тут відпочинимо, на дачі, і зробимо смачний шашлик.
Антон:
– Мамо, не цього разу. Я хочу побути сам. Я розлучився з Наташою і мені б хотілося побути одному на вихідних. Від усього відпочити й подумати.
Мама:
– Як розлучився з Наташою?
Антон:
– Просто розлучився. Наші погляди на життя різні і ми вирішили розійтися і більше не спілкуватися.
Мама:
– У це складно повірити. Ви ж збиралися восени робити весілля, а тепер уже розійшлися, як таке могло статися.
Антон:
– Сталося. Мамо, не будемо обговорювати цю тему. У мене вихідні, і я хочу відпочити від усього і ні про що не думати, а тим більше від своїх стосунків. Як склалося так склалося.
Мама:
– Добре, синку. Як скажеш. Я хотіла тебе підтримати, і що б ти провів з нами час та з нами відпочив.
Антон:
– Наступного разу я приїду і допоможу вам, а потім зробимо смачний за твоїм рецептом шашлик, а зараз я хочу піти відпочити в лісі, побути на самоті.
Мама:
– Добре. Гарного відпочинку. Передумаєш, приїжджай до нас, я з татом буду тебе чекати.
Антон:
– Дякую, мамо.
Мама:
– Якщо захочеш поговорити, телефонуй.
Антон:
– Гарного вам дня.
Мама:
– І вам гарного дня.
Антон сидячи на кухні й поглядаючи у вікно та на всі боки, сказав:
– Найголовніше я зробив, а це зателефонував мамі, а друзям не обов'язково дзвонити, вони самі мені не часто дзвонять, і дзвонять тоді, коли їм щось від мене треба, а так навіть не зателефонують і не запитають, як мої справи. Тож можна спокійно зі спокійною душею вирушати на відпочинок та ні про що не турбуватися. Усіх, кого потрібно, а це батьки, я попередив і сказав, що не буде зв'язку, щоб вони не хвилювалися та були спокійні.
Кадр ■
Поклав телефон на стіл і пішов в іншу кімнату збирати речі. Він узяв наручний годинник, запасні шкарпетки, футболку і поклав у спортивну сумку, повернувся на кухню та зробив кілька десятків бутербродів. Знову пішов у кімнату, взяв уже майже зібрану сумку з речами та зверху поклав їжу. Повернувся на кухню, взяв ключі від будинку і вже одягнений вийшов у коридор. Взяв велосипед із наметом і вийшов на вулицю. Поставив велосипед біля виходу з дому і зачинив за собою двері. Одягнув велику сумку на спину, сів на велосипед та дорогою поїхав у бік лісу. Антон їхав дорогою, біля нього пролітали різні автомобілі, і він подорожував далі великою дорогою в бік лісу. Проїхав десяток кілометрів, знизив швидкість, згорнув із дороги та попрямував піщаною дорогою до лісу, який вже виднівся вдалині.
Кадр ■
Антон зупинився, подивився вперед. Попереду був великий ліс, Антом подивився на нього:
– Ось він ліс і мій відпочинок.
Кадр ■
Антон уже не був на безпечній дорозі і тут не було активного руху автомобілів. Він дістав із кишені навушники та увімкнув музику. Насолоджуючись піснею поїхав на великій швидкості з посмішкою на обличчі в бік лісу через поля і нерівну дорогу поглядаючи на чудовий краєвид природи.
Кадр ■
Заїжджає до лісу, і їде далі в глиб лісу слухаючи різну музику. Він проїхав десяток кілометрів та зупинився на тихій галявині. З боків біли світлі простори лісу і зелені дерева.
Кадр ■
Ставить велосипед біля дерева і знімає зі спини сумку та кладе її біля велосипеда, каже:
– Красива тут місцевість.