Симпатична. Невже мені пощастило на сайті знайомств зустріти таку цікаву дівчину, а яка вона людина, – подивився ще раз на дівчину, – але для початку не поспішатиму з висновками, бо невідомо, яка вона людина. Може, це ще та істеричка, і буде потім мені по заслузі, що я так швидко повірив у те, що мені може так пощастити. Спочатку потрібно з нею поспілкуватися, а потім вже робити свої висновки.
Кадр ■
Кет побачила Олега і посміхнулася та повільно підійшла:
– Привіт Олег, я Кет, а справжнє ім'я Таня.
Кадр ■
Олег посміхнувся:
– Привіт. Я Олег, і моє справжнє ім'я Олег.
Таня:
– Рада знайомству.
Олег:
– І я радий знайомству.
Таня:
– Може пройдемося погуляємо, тут не далеко є дорога біля лісу, там гарний бік лісового, і природа теж гарна. Спокійне місце, мало людей, і ми зможемо поговорити.
Кадр ■
Олег здивувався й одразу відповів:
– Так, добре. Йдемо туди.
Таня:
– Йдемо, і дорогою ти мені про себе розповіси, а я про себе.
Кадр ■
Олег разом із Танею пішли вперед, та Олег сказав:
– Добре. Ходімо, і я почну розповідати про себе.
Таня:
– Починай. Чим ти в житті займаєшся?
Олег:
– Займаюся я в житті найпростішими справами, а це працюю, і у вільний час займаюся спортом, гуляю біля лісу. Оскільки я живу біля лісу, а він завжди мені подобався ще з самого дитинства, і в ньому свіже повітря, то для мене це найкращий спосіб відпочити, відволіктися від роботи, залишитися наодинці з самим собою, отримати задоволення від життя.
Таня:
– Це добре, а був одружений?
Олег:
– Ні, одружений я не був. Весь час приділяю роботі та тренажерному залу, а живу сам. Кілька років тому закінчив навчання і після вже вирішив піти на роботу, а до цього займався спортом та вчився.
Кадр ■
Таня скоса подивилася на Олега і її очі загорілися вогнем, і вона сказала:
– Так я розумію ти ведеш здоровий спосіб життя і не хворієш?
Олег одразу відповів:
– Так, я вже давно не хворію, і в мене досить сильний імунітет. Здоровий спосіб життя дав мені більше сил і гарний імунітет, і мені не страшна зима та холод.
Таня:
– Це добре, що ти не хворієш. Мене це тішить, – Таня подивилася далеко в небо, – а є батьки чи родичі?
Олег:
– Ні. Я сам у Києві живу і вже довгий час, а батьки живуть за Києвом. Я самотня людина в цьому місті. У друзів уже своє життя і я з ними бачуся дуже рідко.
Кадр ■
Олег і Таня вже за кілька хвилин швидким кроком дійшли до дороги, що веде вздовж лісу, і Таня сказала:
– Ми вже прийшли, а тепер я розповім про себе.
Кадр ■
Олег подивився, що на вулиці вже почало трохи темніти, а колір очей дівчини став іншим, і він подивився вперед на дорогу, що веде вздовж лісу, сказав:
– Я буду радий вислухати про тебе і твоє життя, а то телефоном за місяць спілкування ми так відкрито не спілкувалися, і я майже нічого про тебе не знаю.
Таня:
– Це добре, що ти про мене нічого не знаєш, – Таня посміхнулася.
Олег здивовано подивився на Таню:
– Людину потрібно пізнати, щоб з нею далі спілкуватися та будувати спільне майбутнє.
Таня посміхнулася:
– Я пожартувала. Звичайно потрібно знати, і тому я хочу тобі про себе розповісти, і не перебивай мене, слухай уважно.
Олег подивився вперед на дорогу:
– Я тебе уважно слухаю.
Кадр ■
Таня подивилася на Олега і почала розповідати про себе:
– А я ось навчалася на економіста і вже як рік закінчилося навчання, і після одразу пішла працювати. Зараз живу на орендованій квартирі, а сама з іншого міста. У Києві вже проживаю більше п'яти років. Заміжньою не була. У вільний час займаюся вечірніми прогулянками, і ще подобається подорожувати. Батьки живуть в іншому місті. На сайті опинилася зовсім випадково, через відсутність часу і присутність голоду.
Кадр ■
Олег зі здивуванням подивився на Таню й одразу поставив запитання:
– Якого ще голоду?
Таня посміхнулася й одразу відповіла:
– Звичайного голоду. Я вечорами часто голодна.
Олег одразу запитав:
– Ти на дієті?
Таня засміялася:
– Ні. Просто вечірній голод. Він у мене вже присутній довгий час. Тобі цього не зрозуміти.
Олег одразу відповів:
– А в мене такого немає і ніколи не було. Я на сайті опинився з власної волі, бажаючи там познайомитися з дівчиною і можливо, якщо пощастить, знайти кохання, тому що теж не дуже маю багато вільного часу. Мені нема коли піти в парк і там познайомитися з дівчиною. Здалося, що сайт буде кращим рішенням, і там теж є такі дівчата, в яких багато роботи, і які хочуть зустріти кохання.
Кадр ■
Таня подивилася на ліс:
– Я з тобою повністю згодна. У мене теж не зовсім багато часу на різні походи в парк для знайомства з хлопцем.
Олег:
– Я тебе розумію.
Кадр ■
Таня знову подивилася на ліс:
– Ходімо погуляємо в лісі.
Кадр ■
Олег подивився на Таню і на ліс:
– Так уже пізно. У лісі вже темно, це в нас ще в людному місці світить світло.
Таня посміхнулася:
– Так мені подобається гуляти в темному лісі.
Олег здивувався:
– А ти не боїшся темряви.
Таня:
– Я обожнюю темряву в лісі. Це буде прекрасна прогулянка.
Олег:
– Добре. Ходімо погуляємо в лісі, і на майбутнє, я тебе попереджаю, у лісі буде темно.
Таня відповіла з посмішкою на обличчі:
– Мені подобається, коли мене попереджають.
Кадр ■
Олег разом із Танею повільним кроком звернули з дороги і попрямували до входу в ліс, і за хвилину вони зайшли до лісу. Всі будинки, які стояли позаду, зникли, і вони пішли вперед углиб лісу пісочною дорогою.
Олег:
– Це не зовсім гарна ідея була в такий час піти гуляти в ліс. Темно і нічого не видно.
Таня:
– А мені подобається, що нічого не видно, і я тільки чую твій голос.
Кадр ■
Олег засміявся і був здивований сказаними словами:
– Це мене трохи лякає. Ми знайомі лише кілька годин, а вже в темряві звучать такі слова.
Таня відразу сказала:
– Я завжди все кажу прямо і нічого не приховую.
Олег:
– Це добре, коли людина каже прямо і нічого не приховує, але не з такими натяками.
Таня:
– У темряві з'являється жахливий голод і апетит.
Олег подивився на Таню і її обличчя змінилося. Губи стали набагато більшими, ніж були, а місячне світло це виразно підкреслювало, і раптово одягнений на ній одяг став іншим, пошарпаним, а разом з ним змінилася зачіска. Волосся розчепірилося на всі боки, і він сказав:
– А в чому з'являється жахливий голод?
Таня відповіла:
– Хочеться їсти.
Олег трохи злякався, коли побачив раптові зміни Тані, і вже обережно сказав:
– Якось це підозріло звучить, і у мене таке відчуття начебто я не спав цілу ніч, і ніби я почав бачити перед собою глюки свідомості.
Таня:
– Голод, це нормально. Нехай хлопчики знають, як ходити до лісу з незнайомими дівчатками та гуляти в темряві.
Кадр ■
З під губ Тані з'явилися великі ікла і Олег, коли побачив їх, одразу сказав:
– Що в тебе із зубами?
Таня повертає голову в бік Олега та відповідає:
– Я ж сказала, що вечорами у мене дикий голод і я хочу їсти.
Кадр ■
Олег побачив великі зуби Тані і зробив крок назад, сказав:
– Що з тобою відбувається.
Таня підійшла до Олега:
– Я хочу твоєї крові.
Олег зробив кілька кроків назад і голосно сказав:
– Такого не може бути. Ти що, вампір?
Таня стрибає на Олега і намагається його вкусити за шию. Вони падають на землю, і Олег починає голосно кричати:
– Врятуйте.
Таня хапає Олега за голову і намагаючись вкусити відповідає:
– Тебе тут ніхто не почує. Ми далеко в лісі. Ти навіть не помітив, як ми йшли в темному лісі кілька годин.
Олег хапає Таню за голову і намагається відштовхнути її від себе та кричить:
– Відпусти мене.
Таня:
– Ні. Я поки не візьму своє я тебе не відпущу.
Олег намагається вирватися з рук Тані і відповзає по землі назад, а Таня не відпускає його, він голосно кричить:
– Відпусти мене.
Зуби Тані стали ще більшими, і вона намагається вкусити Олега, і каже йому:
– Ні.
Між Олегом і Танею зав'язалася боротьба. Олег намагався відштовхнути Таню від себе, і в нього нічого не виходить. Вони перекочувалися з одного боку в інший, і Олег усіма силами намагався вирватися з рук Тані й не дати себе вкусити, і нарешті через п'ять хвилин він зумів, упираючись їй у груди, відштовхнути від себе та збільшити між собою та Танею дистанцію, щоб встати на ноги. Олег встав на ноги, а Таня ще не встигла підняти голову, і вона дивиться надалі з голодним виразом обличчя на Олега. Він бачить її великі зуби й очі іншого кольору та не затримуючись ні на секунду, починає бігти дорогою назад.
Кадр ■
Таня встала на ноги і крикнула Олегу кривим голосом відьми:
– Стій. Я голодна. Я тебе все одно знайду.
Кадр ■
Олег біжить лісом і почує її слова, а потім відповідає:
– Дай мені спокій.
Таня подивилася на Олега, який тікав, і все, що вона побачила, так це дорогу, що звужується, і голосно закричала:
– Ти від мене не втечеш, – сказала страшним, голосом відьми.
Олег, долаючи темний ліс, а він біг щодуху, почав озиратися. Пробіг у такому темпі п'ять хвилин як побачив, що позаду нікого немає, а сил уже бігти в такому темпі не було, і він зменшив швидкість. Зупинився біля дерева, тихо про себе сказав:
– Невже це був вампір.
Кадр ■
З боку із–за дерева з'явилася Таня, а у неї зубі стали ще більшими, вона сказала:
– Так, я вампір, і я дуже голодна.
Олег від переляку відійшов на кілька метрів і з великими очима подивився на Таню:
– Як ти мене наздогнала. Я ж дуже швидко бігаю.
Кадр ■
Таня при зігнутих колінах наближається до Олега, її руки розставлені на всі боки, і вона каже:
– Я бігаю швидше ніж ти можеш собі уявити.
Олег дивиться на неї і голосно кричить:
– Залиш мене в спокої, чудовисько.
Олег розвертається і знову щосили починає бігти дорогою до виходу з лісу, а Таня йому в спину кричить:
– Ти від мене не втечеш.
Кадр ■
Олег біжить уперед і бачить попереду лісу палаючі багатоповерхові будинки, і він ще швидше починає бігти вперед. І тут раптово попереду на дорозі з'явилася Таня, і Олег злякається, а від переляку він падає та дивиться вперед. Швидко піднімається, як в цей момент Таня йому каже:
– Я ж казала, що ти від мене не втечеш.
Олег піднявся на ноги і каже:
– Залиш мене в спокої.
Світло будинків, що стоять позаду, висвітлило силует Тані, і вона голосно піднявши на всі боки руки крикнула:
– Я голодна, і хочу їсти.
Кадр ■
Олег уже шукає інший шлях як вийти з лісу і махає на всі боки головою, а потім каже:
– Де вона взялася на мою голову.
Кадр ■
Таня Починає йти дорогою до Олега, а він стоїть на місці і шукає іншу дорогу з лісу, а навколо густий ліс.