Олег хотів продовжити кар'єру в боксі, але ще не був готовий до таких моментів, тому найбільше працював у захисті, готуючи себе до виходу на професійний ринг.
Інколи, коли в Олега був вільний час, він ходив до лісу, що знаходився недалеко від його будинку. Залишаючись там на одинці з собою, багато думав про своє життя, робив деякі висновки, слухав внутрішній голос, прагнув відчути себе і своє життя в боксі. Це був найкращим для нього відпочинком.
От і сьогодні Олег, вийшовши з дому, попрямував до лісу. Світило приємне яскраве сонце. Із наближенням до щільно ростучих дерев, сонце повільно зникало, а по всьому лісу неспішно розливалася темрява. У темряві Олег відчував себе саме таким, яким він насправді є. У такі моменти ніхто його не бачив, ніхто на нього не дивився, ніхто не відволікав від своїх думок. У лісі він чув себе й більше розумів свій внутрішній голос. Живучі з батьками у квартирі, він завжди, коли хотів побути на самоті, йшов до лісу. Там знаходив зламане дерево, сідав на нього і тривалий час насолоджувався краєвидом лісу. Так він відновлював сили – як психологічні, так і фізичні. Олег йшов до лісу в різні пори року, гуляв серед зелених дерев і білих, коли лежав сніг. Тут ніхто не турбує, ніхто не відволікає.
За лісом, біля дороги, була розташована невеличка кав'ярня. Іноді звідти чутно було голоси людей, чоловічий і жіночий сміх. Люди раділи, посміхалися й насолоджувалися життям. Олег дивився в той бік і думав: "У кожного своє життя. Я знаю лише, що через місяць у мене важливий турнір і я повинен до нього добре підготуватися".
Сьогодні вихідний, хотілося відпочити, побути на самоті, подумати про життя, про минуле й майбутнє, яке може змінитися. Олег хвилюється через те, що він не знає, що його чекає на рингу. Можливо, прийде час, коли все це закінчиться і він більше не виходитиме на ринг. Це може статися через кілька років, а можливо, він все життя зможе займатися й показувати найкращий результат. Він би хотів цього найбільше. Він хоче стати найкращим боксером, тому йому доведеться постійно працювати. Він також знає, що краще триматися подалі від людей, бути одному. Адже іноді людину відволікають від думок і цілей. Коли людина багато працює, то всередині слабшає, і Олег знав, що найкращий варіант дійти до мети – бути одному. У житті багато речей і людей, які заважають займатися, деякі з них навіть можуть змінити ціль. Можливо, у момент, коли Олег буде психологічно слабким і йому потрібна буде підтримка, його друзі будуть говорити протилежне, будуть відмовляти від боксу. А йому потрібно всього лише піти далі, не звертати зі шляху.
Після відпочинку в лісу єдине, що хочеться, це дійти швидше додому. Щоб із кимось поспілкуватися чи піти погуляти, потрібні сили, а в нього їх не було. Олег подивився навколо себе. Навкруги нікого немає. Він уявив, як він виходить на професійний ринг, боксує, отримує перемогу – усе було подібне до мрії.
Хлопець сам пішов до боксерського залу, сам почав займатися боксом, додатково залишався після тренування в залі, сам собі робив свій шлях. Усі труднощі, емоційні та психологічні, коли зазнавав поразки, переживав і зустрічався з ними сидячи на поваленому від вітру дереві та роздумуючи над усім, що його тривожило. З кожної ситуації знаходив вихід. Ніколи не міг почути поради від батьків, бо вони не розуміли його вибору. Передчував, що їхня порада може змінити його життя, тому мовчав. Якщо в нього нічого не вийде, то тільки він сам нестиме повну відповідальність за все, що зробив у своєму житті, за ухвалені рішення, за свої дії, і в ті моменти, коли його суперники перемагали та завдавали невеликих травм, він сам усе приймав і нікого в жодному разі не міг звинуватити, бо всі рішення ухвалював без чиїхось порад.
У всьому він хотів бути самостійним, сам вирішив собі обрати роботу, ніколи нікого не питав, що є вірним рішенням, щоб стати тим, ким він завжди був. Пішов працювати у вільний час вантажником на склад, аби заробити грошей.
У кожного в житті трапляються труднощі, але якщо в такі хвилини прислухатися до порад людей, то є велика ймовірність обирати іншу, не свою долю. Поради людей завжди заважали Олегу залишатися собою і йти своєю дорогою. Багато хто відмовлявся продовжувати тренуватися, послухавшись поради. А він, не слухаючи нікого, йшов далі. З тими же, хто давав такі поради, вже ніколи не спілкувався, знаючи й розуміючи, як вони змінювали його рішення та спрямовували в зовсім інше русло. Поради давали ті, хто ніколи не займався боксом. Тож що вони могли сказати? Тільки до слів Гриші Олег іноді дослухався, і все ж він ухвалював своє рішення сам.
Сам собі ставив запитання:
– Як можна слухати ту людину, яка нічого не знає про бокс? Як вона може дати пораду, якщо не знає, що таке бокс. Жодне слово чи порада людини, яка не знає боксу, не дасть жодного результату, ще й зашкодить у певній ситуації. Так буде втрачений час
І знаходив із цього вихід. Він думав так: "Я краще буду спілкуватися з батьками і більше займатимуся в боксерському залі, ніж думатиму про те, хто що мені сказав, і там уже ухвалю рішення. Набагато краще боксувати, ніж думати про те, що хто сказав. Вистачає одного тренування для вирішення багатьох питань. Завжди потрібно слухати тільки самого себе, і більше нікого. Самостійно займатися й бути завжди самим собою".
Олег сам собі говорив такі слова:
– Потрібно проживати своє життя й самостійно ухвалювати своє рішення, ніколи нікого не слухати, так я стану сильнішим і мудрішим. Слова тренера дуже правильні й дають силу, але навіть тут я так само все обмірковую й ухвалюю своє рішення. Він може допомогти порадою, але тільки мені ухвалювати рішення, слухати цю пораду чи ні, відмовлятися від цієї поради чи прийняти її, і зробити так, як каже тренер або як мені буде краще. Я більше розумію, що мені потрібно, і більше сам себе відчуваю. У мене зовсім інше життя, не таке, як було в тренера. У мене зовсім інші цілі. Я хочу стати професійним боксером і виходити на великий ринг у великих містах, а якщо я слухатиму всіх, то я ніколи не стану самим собою і, можливо, ніколи не вийду на великий ринг.
У лісі росли високі дерева. Усі вони дивилися в далеке небо. Небо було темним, із відтінком синього кольору. По всьому небу блимали маленькі зорі, які знаходилися дуже високо в павутинні синьої матерії. Зараз вони не були такими, якими іноді бувають, коли Олег приходить до лісу.
Олег подивився вгору і над своєю головою побачив усмішку зірок. Його думки зараз були про те, як він у майбутньому боксуватиме, які в нього будуть перешкоди на професійному рингу. Це буде першим кроком у невідомість. І там ще довше і більше доведеться залишатися наодинці, щоб не зробити жодної помилки, прийняти обдумані, самостійні рішення. Колись настане момент, коли він залишиться без тренера, сам зі своїми знаннями. Усі інші тренери ніколи не дадуть такої підтримки, як той тренер, що зумів ще з самого початку виховати в маленькому хлопчику справжнього чемпіона, і вже ніхто ніколи його не замінить, хто б що не казав. Олег залишиться сам, коли вирішить їздити містами й боксувати на великому рингу професійного боксу. Тоді йому доведеться самостійно це робити. А дивлячись у свій кут, він буде бачити там зовсім іншу людину, яка ніколи не дасть того, що давав перший тренер. Його слова завжди будуть з ним, оскільки саме вони в малому хлопці розпалили вогонь стати кращим, саме вони будуть горіти завжди при блуканні між дерев у темному лісі у пошуках свого виходу. Олег знав, що в житті нічого не стоїть на місці, усе постійно змінюється, але коли настане та сама мить, нікому не відомо.
У такі моменти розставання з тренером Олег думав про те, що він більше ні з ким не спілкуватиметься і на довгий час замовкне, осягаючи тяжкість процесу. І коли буде приходити до іншого боксерського залу, там вже не побачить свого тренера, який створив з нього кращого боксера, який вклав усі свої сили, час, поділився частиною своєї душі.
Найкращим місцем для відновлення сил був ліс, тут завжди була можливість про все подумати й ухвалити своє рішення, очистивши душу від зайвих думок та емоцій. Ніхто не заважає і нічого не говорить, чутно лише спів птахів, шелест вітру. Спокій допомагає возз'єднатися з собою і зрозуміти, що по-справжньому потрібно, що відчувається всередині себе, що завжди дає можливість чути самого себе без зайвих голосів. Олег переймається питаннями, на які він не отримує відповіді. Коли ж залишається сам, то відпочиває, годинами дивиться на дерева, а коли надворі темнішає, то на зоряне небо, бачить мерехтіння далеких зірок. Іноді знаходить потрібні відповіді на свої питання, найчастіше сам закриває всі свої питання життя, не вдаючись до допомоги друга. Олег іноді розумів, що не на всі питання є відповіді й найкраща відповідь на питання – залишити все позаду і йти далі своїм шляхом. У лісі з'являються зовсім інші думки, які ведуть у різні боки й іноді в невірному напрямку, і тільки він сам обирає, куди далі йти. І з посмішкою він дивиться на самого себе і світ навколо.
Самотність перед поєдинком завжди засмучувала. Він ще більше відчував свою самотню душу, адже поруч із собою нікого не бачив. Тоді, коли Гриша був далеко на відпочинку, а тренер займався своїми справами, він тихо, зі сльозами на очах, згадував свого друга, а голос тренера завжди ставав дедалі тихішим і тихішим. І тоді йому ще більше хотілося повернутися в минуле, ще раз почути, перебуваючи на тренуванні, слова тренера, побачити його мудре обличчя.
За цей період у боксі було багато позитивних моментів, які він згадує, лишаючись наодинці. У такі хвилини під зоряним небом і сяйвом місяця завжди на обличчі малюється усмішка. Посмішка в темряві з минулого.
Ліс для Олега – зупинка життя, де він думає, обирає, куди йти, це та сама мить, коли треба озирнутися назад, усе обдумати, продумати всі можливі варіанти свого життя й далі піти невідомою стежкою.
Тут, у темному лісі, він бачить ринг, себе і свої виходи на ринг, як він боксував. Часто про них думає, згадуючи кожен свій бій і все аналізуючи. Всередині нього виникають різні питання, які він хоче поставити собі.