Я не бачу твій удар, де він? Раніше він був настільки потужним, що одного лівого удару вистачало, щоб суперника відправити в нокаут, — Вова почав ще сильніше бити по боксерській груші, — мені потрібно, щоб кожен твій удар був останнім ударом у бою. Не стій на місці, рухайся, і не шкодуй себе, так ніби це останній бій у твоєму житті. На рингу ніхто тебе не жалітиме. Там будуть зустрічатися такі суперники, які будуть відправляти в нокаут з одного удару, і тобі потрібно це розуміти. І ти маєш бути таким самим і бити сильніше, ніж твої суперники.
Вова боксує на боксерській груші. Він уважно слухає кожне слово свого тренінгу, зосереджений на серії ударів, наносив кожен удар з такою силою, з якою міг. Досяг того рівня, коли рік тому викладався в один удар і втомлювався, а зараз у нього кожен такий удар має таку силу. Тренер підійшов до вікна, взяв залізний молоточок, вдарив у гонг, а потім сказав:
— Вова, час. Хвилини відпочинку.
Вова опустив руки, подивився на червону грушу, опустив очі донизу, а він був дуже втомлений, а попереду ще буде чотири раунди, потрібно буде викладатися на повну, не жаліти себе, а в таких випадках, ще потрібно берегти себе. Не хотів, щоб із ним сталася така сама ситуація, щоб прийшли якісь непередбачувані зміни, перестав тренуватися, а найбільше боявся, що з ним може статися те, що сталося з більшістю боксерами. Тренер уважно дивився за Вовою, за кожним його рухом, поглядом, намагаючись прочитати, про що він зараз думає. Вова знав, що це не легкий вид спорту, що тут потрібно бути дуже уважним. Якщо тренер хоче зробити зі свого підопічного справжнього професійного боксера, він зобов'язаний був знати, що відбувається в голові у Вови, а завжди був мовчазним, терпів увесь біль і ніколи нікому не скаржився, нічого не розповідав, що йому важко, стискав зуби і далі продовжував тренуватися. Під час активних тренувань усередині ставав вразливими, і на нього було дуже легко вплинути, навіть сказав не те слово, та тренер завжди за ним приглядав, вкладав у душу тільки найсильніші слова, почуття, віддаючи частину себе. Не легка робота для досягнення певних цілей. Кожне невірне слово може трішки образити, засмутити, негативно вплинути на внутрішній стан, що зробило слабкішою мотивацію перемагати.
Тренер подивився на годинник, вдарив у гонг:
— Вова, час пішов. Давай працюй, і не зупиняйся. Наноси удари набагато жорсткіше і сильніше. Не шкодуй боксерський мішок, йому байдуже, як сильно ти будеш бити, він буде висіти і нічого тобі про це не скаже. Зараз ти повинен вкладатися в кожен свій удар, викладатися на всі п'ятсот відсотків. Починай працювати. Вова підняв перед собою руки, підійшов до боксерського мішка та виставив ліву ногу вперед і почав роботу з лівого прямого. Він швидко вдарив прямий, а за ним полетів правий прямий, за правим прямим вилетів лівий бічний удар, закінчив цю серію, віддалився на дальню дистанцію. Тренер побачив легкий рух з ухилом Вови, і на його обличчі з'явилася посмішка, він був задоволений тим, що зміг розслабитися і з легкістю пересуватися, завдаючи сильних ударів. У попередньому раунді був менш ухильним, а ухилятися, берегти швидкість, і наносити сильні удари це було нелегким завданням. Вова боксував на дальній дистанції, зближувався з ударами по корпусу, і різко повертався на дальню дистанцію, рідко переходив на середню дистанцію, а коли там опинявся, одразу починав наносити якомога більше ударів, не відпускаючи суперника. Від ударів завдаючи найпотужніші бокові удари по корпусу, і після такої комбінації не кожен боксер міг витримати, незабаром програвав, і після таких сірий ударів в голові темніло, починалися запаморочення, поява розгубленості, так порушувалася координація рухів. За таких моментів потрібно швидко приходити до тями, підняв руки та далі продовжувати бій, не у всіх це виходить. Вова непомітно, легко рухався на ногах, як вперед, так і назад, він з неймовірною швидкістю скорочував дистанцію, і за своїм бажанням перебував в тому місці, в якому він хотів завдати удару.
Пролунав гонг, закінчився раунд. Вова зупинився і подивився у вікно, а його руки боліли від ударів. Все тіло стискало, він насилу дихав, це був не легкий раунд. Тренувався не тільки у своєму боксерському залі, а ще їздив в інші боксерські зали і там тренувався, боксував. Шукав нових суперників, тих, хто з ним зможе боксувати. Більшість боксерів його вагової категорії, як у Вови швидко йому програвали, не міг собі знайти підходящого спортсмена, щоб отримувати задоволення від спарингу, були ті, хто відмовлявся від спарингу з Вовою. Більшість боксерів після виходу на ринг із Вовою тривалий час відновлювалися, і в них упродовж кількох тижнів больового голова, а синці та розсічення гоїлися набагато довше. Репутація Вови, як найкращого боксера, розходилася швидко, і в інших боксерських залах уже знали, хто такий Вова, як він боксує. Вова шукав собі спаринг-партнера, сильнішого за нього, а іноді це були інші вагові категорії, набагато важчі за нього, і із ними боксував.
Закінчиться ще один раунд. Від болю Вова просто дивився вниз, не дивився на тренера, а тренер уважно його вивчав, знав, що зараз йому доводиться нелегко, тренер сказав:
— Вова в наступному раунді роби ухили, і після ухилів наноси прямі удари.
Вова махнув головою, тренер знову вдарив у гонг, почався наступний раунд.
Глава 7
Дух
Іван зараз лежить на ліжку і вже майже спить. Розплющує очі й заплющує та бачить, як збоку біля ліжка з'являється дух тренера, він йому каже:
— Не здавайся, не здавайся. Іди вперед, як я тобі казав. Іди вперед і не здавайся. Іван завмер і від почутих слів нічого не зрозумів, усвідомлював, що зараз перебуває сам удома, а звідкись пролунав голос тренера, який не зрозумів. Подумав, що з ним відбуваються якісь невизначені речі. Голос, що з'явився, його насторожив. Іван подивився вбік і побачив образ тренера.
Він думав, що зараз спить, нічого не розумів, ніби все відбувалося в якомусь далекому, забутому сні, а йому протягом багатьох років не сняться сновидіння, а якщо сняться, то вони жахливі й похмурі. Іноді не хотілось лягати спати, і сам відмовляйся бачити сни, знаючи, що насниться.
Тренера звали Олександр Миколайович, і він сказав:
— Ти пам'ятаєш, що я тобі казав? Ти пам'ятаєш, що я тобі казав на кожному тренуванні? Іван не мовчи, відповідай. Це були нелегкі роки в боксерському залі, і ти зобов'язаний був запам'ятати кожне моє слово. Якщо ти зараз цього не згадаєш, то я вважатиму, що роки боксу минули даремно.
Іван повернув голову вбік і задумався, а подумав про те, що це все може бути насправді, або ж це сниться якийсь незвичайний сон, що має своє значення:
— А можливо, у мене вже така стадія психічного стану, що я вже починаю чути голос тренера, все ж таки в чомусь є якийсь сенс. Насправді мені дуже страшно. Я зараз бачу перед собою тренера, а в мене ніколи такого не було.
Іван подивився на стелю і задумався, а тренер у цей час сказав:
— Іване, ти чуєш мене? Ти чуєш, що я тобі сказав? Ти знову вдаєш, ніби мене не чуєш, так, як це було під час тренувань. А я весь час тобі говорив, я завжди хотів сказати, наполягав на тому, щоб ти запам'ятовував мої слова. Якщо ти здасися, то нікому від цього легше не стане, стане гірше тільки тобі. Ти програєш самому собі, хочеш, плач, хочеш, кричи, як це було на тренуваннях, падай на підлогу і знову плач, але ти маєш встати, піднятися з підлоги та почати йти далі, працювати над собою. Я хочу, що б ти далі йшов, ти пам'ятаєш, що кожен боксер страждає, бокс це нелегко. Всі люди плачуть, хтось це показує, а хтось ні, а чемпіони більше за всіх плачуть, ні хто цього, ні коли не бачить, не побачить. Нічого страшного тут немає, ти зобов'язаний для того, щоб побачити свою силу, дати слабкість. Після слабкості завжди приходить сила, а ти це забув.
Іван знову подивився на тренера, і в його очах з'явилися маленькі сльози, він подумав:
— Невже всі роки з мого життя, так просто зникли з моїх спогадів? Я нічого не пам'ятаю того, що говорив тренер. Ті слова насправді мали дуже велику силу, вони мене завжди підбадьорювали, давали опору, підтримку всередині мене, а я якось так все забув. Я забув про себе, не важливо, що в моєму житті сталася біда. Чому ж, все так складається невизначеним чином. Я не можу зрозуміти, де мої всі спогади, де слова тренера, що завжди зігрівають мою душу, а їх немає в моїй пам'яті. Вони зникли, ніби стерлися, залишилася одна порожнеча.
Тренер знову подивився на Івана:
— Іване, ти знову думаєш? А ти знаєш, що думати це не завжди є найкращим виходом. Можна все життя думати, і нічого при цьому не робити, ти так і залишишся зі своїми думками без результату. Зобов'язаний розуміти, що завжди потрібно робити якісь дії, а твої бездіяльність і думки нічого не варті. Якщо ти думатимеш і нічого не робитимеш, то в твоєму житті нічого не буде. Ти надумаєш собі прекрасне життя, те, як стаєш чемпіоном, але ти ніколи ним не станеш, бо ти нічого для цього не робиш. Ти здаєшся, ти програєш на рингу думок, а тобі потрібно встати і піти тренуватися. З тієї самої хвилини, коли твій дух ламається, коли ти втомлюєшся, коли в тебе немає сил, ти розумієш, що в тебе більше ніхто не вірить, ти весь цей час перебуваєш сам, тебе ніхто не підтримає, ти сам маєш підвестися й піти в зал, почати тренуватися. Ніколи ні на кого не сподівайся. Це не легкий шлях, ти стаєш зараз самостійним, це нормально, що тобі важко, так було завжди. Хтось здається, перестає щось робити, а хтось встає і сам іде далі. Ти зобов'язаний іти, спустошиш себе всіма неприємностями, і з твого життя зникнуть проблеми, — дух тренера посміхнувся, — ти, забувши про те, що потрібно завжди себе берегти, свій внутрішній стан переможця, а ти від нього відмовився, і зараз ти стоїш на ринзі в темному просторі, і нічого не бачиш. Навколо тебе канати, ти на середині, і з опущеними руками, ти забув, що на рингу завжди потрібно перед собою тримати руки. У тобі не залишилося нічого світлого, а те, що я тобі казав, ти забув. Сам створив темряву, ця темрява почала дедалі збільшуватися і заповнювати твою душу. Ти завжди зобов'язаний пам'ятати про те, що я тобі говорив на тренуванні, а ти все забув.
На очах Івана з'явилися сльози, він хотів пригадати, що йому говорив тренер, а він нічого не пам'ятав, і це були якісь неясні спогади.