Я ніколи, нікому, нічого поганого не робив і не ображав. Усе, що я робив у своєму житті, так це боксував на рингу. Більше ні в яких місцях я ні з ким не бився і не застосовував фізичну силу. І в житті, я завжди йшов і ніколи не вступав у жодні конфліктні ситуації.
Петро посміхнувся:
— Хороші якості сильної людини, я дуже радий від вас чути такі слова. Тепер мені стало набагато легше.
Іван:
— Спасибі вам за те, що ви допомагаєте людям.
Петро:
— Ви знаєте, напевно, я народився такою людиною, щоб допомагати людям, лікувати людей. Це місце лікує багатьох людей, я радий, що ви це побачили, оцінили і воно вам допомагає.
Іван:
— Дякую вам за все.
Петро:
— Ви знаєте, я довго дивився на вас і розумів, що ви великий проміжок свого життя, напевно, займалися боксом.
Іван:
— Так, я довго займався боксом, а потім у мене була перерва в кілька років. І ось зараз знову вирішив почати тренуватися, але вже тільки для себе.
Петро:
— А ви б не хотіли зі мною вийти на ринг, і легко по боксувати пару раундів.
Іван опустив голову донизу, задумався, відповів:
— Я не знаю. Я вже давно ні з ким не боксував.
Петро відразу сказав:
— Ви не переживайте, ми будемо боксувати легко. Я хочу щоб, вам, можливо, стало легше, щоб ви щось відчули, згадали. Я коли я бачу, як ви тренуєтеся, то мені здається, що ви тут проводите час даремно. Якби ви тренувалися більше часу, то у вас могло бути гарне майбутнє в боксі, бо я побачив у своєму житті досить чимало боксерів, і ви від них відрізняєтеся швидкістю, гнучкістю, плавністю рухів. У вас є талант боксера, і мені здається, що вам потрібен якийсь рух уперед, і можливо, я вам його дам. Ви весь цей час уникали з будь-ким спілкування, і на вас звертала увагу велика кількість чистих боксерів, ви їм подобалися. Вони до вас підходили, хотіли з вами поговорити, а ви їм відмовляли, вони хотіли вас запросити провести з вами кілька легких раундів.
Іван задумався і відповів:
— Ви знаєте, я хочу сказати, що, можливо, це правда. Коли я сюди приїжджав, у мене не було бажання з ким-небудь розмовляти, і в мене був внутрішній стан, що замикає мене, я, можливо, когось чимось образив, тим, що я не заговорив, але в мене не було сил, щоб із кимось говорити. Усередині страшний біль, що я насилу приїжджаю сюди тренуватися. Я бився не з іншими боксерами, а з самим собою. Це справжній поєдинок із самим собою, і завдяки вашому тренажерному залу, що я сюди приїжджав протягом тривалого часу, і ви мені дозволили тренуватися, ніхто не заборонив мені сюди приїжджати, я привів себе до ладу, мені стало краще. Вам велике спасибі. І можу сказати, що зараз я подумав над вашою пропозицією, згоден вийти на ринг, по боксувати кілька раундів.
Петро посміхнувся:
— Чудово. Ви знаєте, я не професійний боксер, колись займався боксом, але не професійний. У мене не великі навички боксера, немає такого боксерського досвіду як у вас. Ви можете не переживати, раунди будуть легкими.
Іван:
— Нічого страшного. Якщо ви не знаєте, як правильно боксувати, то я вам буду підказувати. Я вас навчу, як потрібно боксувати.
Петро:
— Дякую вам, що ви хочете мені допомогти, але я просто хотів би з вами провести кілька раундів, і з мене цього буде достатньо. Можливо, воно вам чимось допоможе. Можливо, ви просто, щось згадаєте зі свого життя, і можливо щось зміните.
Іван:
— Не знаю, що в моєму житті зміниться чи не зміниться, але я вже давно ні з ким не боксував. Ви знаєте, у мене навіть не було жодної надії, що я колись, з кимось почну боксувати на рингу. Мені зараз хочеться вийти на ринг.
Петро:
— Добре, тоді зачекайте кілька хвилин. Я збігаю, візьму свої боксерські рукавички, і скоро повернуся.
Іван:
— Гаразд. Я буду тут.
Петро сходив у свій вагончик, а це зайняло не більше двох хвилин. Він узяв боксерські рукавички і підійшов до рингу. Іван уже стояв на середині рингу і чекав, коли Петро зайде на ринг та вони почнуть боксувати.
Петро посміхнувся:
— Ви готові почати боксувати?
Іван опустив голову вниз і відповів:
— Я б так сказав, що не готовий до того, щоб зараз боксувати, але щось мені підказує, що потрібно це зробити. Згадати те, що вже давно забуто, і те, що давно вже не робив.
Петро:
— Повністю згоден. Тренуватися на балонах це одне, а ось боксувати на рингу, це зовсім інше.
Іван:
— Все ж таки мені б зараз хотілося боксувати кілька раундів. Я вже зараз вам вдячний за те, що ви мене запросили на ринг і сьогодні заговорили зі мною. Можливо, якщо ви зі мною не заговорили, не запросили на ринг, то я, як і раніше, продовжував місяцями тренуватися на балонах.
Петро:
— Це добре, що вже в думках є перші кроки до чогось нового. Якщо весь час стояти на одному місці, то в житті не вийде, і тренуватися на балонах не завжди треба, а треба щось змінювати.
Іван:
— Повністю згоден, тут, я вже не буду нічого заперечувати. Без кроків уперед нічого в житті не буде.
Петро:
— Добре, давай, я зараз поставлю у своєму телефоні таймер, і ми за ним будемо боксувати. Один раунд три хвилини, і між раундами одна хвилина відпочинку, так буде всього лише на всього три раунди.
Іван:
— Добре. Це якраз те, що мені підходить.
Петро:
— Якщо ти не проти, давай розмовляти на "Ти"?
Іван усміхнувся й одразу відповів:
— Так, добре, давай, а то мені самому якось не звично говорити на "Ви".
Петро:
— Добре, що ми знайшли спільну мову.
Петро:
— Це дуже добре, що ти вмієш боксувати.
Іван:
— Може, досить уже розмов. Став таймер, і ми приступимо до боксу.
Петро:
— Так, добре.
Петро дістав із кишені мобільний телефон, поставив на телефоні таймер і поклав на лавку біля рингу, вона була за два метри від канатів, а діл — рукавички. Зайшов на ринг і сказав:
— Чекаємо, зараз задзвенить гонг, і ми почнемо боксувати, а зараз давай розійдемося по своїх кутках.
Іван:
— Так, добре, розходимося по своїх кутках.
Петро став в одному кутку, а Іван в іншому, почали дивитися один на одного чекаючи, коли пролунає перший гонг, це означатиме початок першого раунду, і вони зійдуться на середині рингу, і між ними не буде судді, тому що Іван — досвідчений боксер, і він уміє правильно боксувати та не порушувати ніяких правил, і так само Петро раніше, час від часу так боксував, і зараз перебуває при здоровому глузді, розуміючи, що ніяких порушень правил з його боку не буде. Незнайомець був швидким, хороший технар, і багато хто на нього звертав увагу, але яким був на рингу, цього ніхто не знав. Петро підняв перед собою руки, а він був набагато більшим, ніж Іван. Між ними відрізнялася вага, і різниця була двадцять кілограмів. Іван мав вагу сімдесят два кілограми, а Петро — дев'яносто два, і на зріст вони були однакові, об'єм м'язів та габарити відрізнялися. Іван був худішим у плечах, але це його не налякало, і, розуміючи, що він із ним боксуватиме, вже припускав, що в Петра будуть удари сильніші й важчі. Іван думає, бо він ніколи з ним не боксував, і розумів, що цей хлопець може нічого не показати на ринзі, і після кількох ударів перестане боксувати, опустить руки, скаже, що з нього вистачить. Іван знав свої сили, своє минуле, скільки йому довелося провести поєдинків, здобути перемог. Він завжди, перед тим як вийти на ринг, уже припускав, що робитиме із суперником, які в нього можуть бути удари. І розумів, що удари будуть сильними, а швидкість середня, рухи під час поєдинку, як це відбувається з багатьма боксерами, будуть повільними і не такими різкими, як це могло б бути, якби Петро мав іншу вагу, або ж мав набагато кращу підготовку. Іван уже довгий час не тренувався, і в нього швидкість стала набагато меншою, ніж вона була. Пролунав гонг як Петро та Іван одразу зійшлися на середині рингу. Іван виставив ліву руку, завдав лівий прямий удар, він був дуже швидким, кулак прямісінько влетів у рукавичку Петра, і Петро побачив швидкість Івана, одразу зрозумів, що хлопець не такий вже й слабкий, має хороший швидкий удар. Він підняв перед собою руки, і, тримаючи біля підборіддя, Іван знову завдав уже подвійний лівий удар, один удар полетів прямісінько в лоб Петру, і він зробив крок назад, а Іван зробив крок уперед, і одразу вдарив лівий прямий удар. Іван швидко поставити перед собою дві руки і захистився від лівого удару Петра. Удар був досить не слабкий, навіть якщо він був нанесений легко, то він відчув важкість в ударі, зробив крок назад, зрозумів, що з Петром потрібно боксувати інакше, більше рухатися і не потрапляти під його удари, бо його удар має чималу силу. Іван ухилився і зробив вигляд, ніби він зараз буде наносити правий прямий, без лівого прямого, попереджувального, одразу вдарив лівою боковою. Петро нічого не встиг зробити, лівий боковий прилетів прямо в підборіддя. Петро зробив крок назад, і був здивований від того, що хлопчина має гарну швидкість, вміє правильно піти від удару, зробив вигляд, ніби зараз буде завдавати удару, зробив удар із зовсім іншого боку, так швидко, що не зміг відреагувати. Петро зробив два кроки назад і поставив перед собою руки, а Іван не став стояти на місці, і одразу вдарив лівий прямий, а за ним правий прямий. Петро тримав перед собою руки, і два удари полетіли прямо в захист. Петро зрозумів, що відходити назад, немає сенсу, та й хлопець досить добре рухається на ногах і дуже швидко скорочує дистанцію. Він виставив ліву руку вперед, і Іван зробив так само. Між ними почався легкі удари лівою рукою, по п'ять шість ударів летіло від кожного. Ніхто не піддавався, і в кожного досить нелегкий удар, незважаючи на те, що вони боксувати легко, кожен удар був сильним. Іван вдарив лівий прямий, зробив крок назад, і з кроком завдав лівий прямий, а він не долетів до його захисту, швидко повернув руку на місце. Іван одразу ж відреагував, що треба скорочувати дистанцію, і так само вдарив лівою прямою, а Петро зумів швидко відреагувати на удар і зробив крок назад, з відповідним лівим прямим. Петро подивився на Івана і одразу завдав лівий прямий, зробив крок назад, Іван трошки підійшов до нього на півкроку, і він не міг припустити, що в Петра так само є вміння боксувати, швидко скоротив дистанцію з лівим ударом, і Іван зумів відреагувати, ухилився від нього. За першим лівим із невеликою затримкою вилетів ще один лівий удар, і Іван не встиг від нього втекти, і на всій голові відчув тяжкість удару.