Квадрат долі завжди огороджений канатами, він дає кожному можливість показати своє мистецтво боксу й перемогти.
У боксі потрібно працювати щодня, і так, щоб потім ні на кого не сподіватися, а вірити самому собі. На день є тільки кілька годин для відпочинку і сну, а на ранок знову йти до залу. Всі сили йдуть на тренування і на підготовку для одного надважливого, головного виходу на ринг. Перемогти нокаутом або простояти до кінця. Хтось піде вперед, а хтось не зупиниться і через біль, страждання, втому буде наносити удар за ударом й отримувати свою заслужену перемогу. Здаватися завжди нелегко, а програвати, коли вже маєш чемпіонський пояс вдвічі важче. Ринг дає кожному боксерові можливість станцювати свій танець бою: від гонга на початку раунду до звуку гонга, який сповіщає про завершення раунду. Мало хто бачить танець боксера, який починається з першим кроком: назустріч супротивнику, крок вперед, назад, нахил у лівий бік і в правий, відповідь різним ударам.
Боксери, які зустрічаються на рингу, переступивши канати, одразу забувають про все і думають тільки про перемогу. Суперники, що стоять в різних кутках, думають однаково, і хто перемагає в поєдинку, той сильніший. Бувають різні випадки. Буває, що перемагає той боксер, який любить бокс серцем. І це бій за любов до перемоги. Справжня любов – це завжди перемога, і той хто любить, у того більше перемог. Не кожен знає, що бокс потрібно любити, щоб стати першим. Адже більшість виходять на ринг для того, аби когось вдарити, побити, відправити в нокаут або заради грошей. Та не всім ця мотивація дає наснагу. Боксер, який вважає, що це не головне, коли виходить на ринг, помиляється. Головним є те, що знаходиться в серці, а в серці повинна бути любов до спорту.
У боксі потрібно завжди працювати над собою, терпіти жахливий біль, нестерпну втому, відчуваючи її по всьому тілу, і щоб її подолати, потрібна любов, а без любові складно терпіти такі страждання. Під час бою біль починається уже з першого раунду і не припиняється ні на секунду, а після завершення біль стає ще сильнішим, і тільки через тривалий час залишає. Та на зміну приходить біль тренувань. І так щодня. Бажаючи зробити ковток свіжого повітря, зупиняєшся на кілька митей перепочити, а потім йдеш далі.
Усередині боксера, окрім фізичного болю, присутній і душевний. Він виявляється в самотності, смутку, очікуванні і поразці. Боксер завжди після поразки йде далі, до наступного бою. Він розуміє свої помилки і те, що йому потрібно буде зробити наступного разу. А поки залишається робота над собою, і тільки робота.
На початку шляху не кожен боксер є сильним і витривалим, має швидкість, стійкість. Усе приходить тільки з важкими тренуваннями. Прості речі цінуються найбільше і дають силу всередині. Майстер, що йде вперед своїм шляхом, долає всі перешкоди, і щоб не трапилося, він завжди буде любити бокс і ринг, які будуть йому домом. Майстрам боксу легше пережити поразки й повернутися на ринг, якщо вони відчувають, що боксерський зал посідає значне місце у їхньому житті. Відповіддю на всі питання боксера є любов до спорту.
Майстерність в боксі не така вже й легка справа. Багато хто думає, що бокс – це простий вид спорту. На рингу потрібно працювати руками, ногами, тілом, та насамперед думати, аналізуючи кожен рух супротивника, передбачаючи його дії. Потрібно завжди рухатися вперед, назад, не зупинятися перед жодним ударом, завжди дивитися вперед на суперника і не відволікатися, концентруючись на самому собі, що дасть більше шансів на перемогу. Відволікаючись на голоси, що лунають із залу, на розмови людей, які стежать за поєдинком, та на інший будь-який шум, губиться увага, руйнується зосередженість, знижується сила удару й реакція на суперника, який завдає удари у відповідь.
За поєдинком завжди стежить велика кількість людей, які шумлять і відволікають від бою. Біля рингу будуть люди, які дивляться за танцем двох боксерів, і хтось із них буде як за перемогу, так і за програш того або іншого спортсмена – у кожного боксера свої вболівальники, які чекають на поразку суперника. Всі сидять і дивляться на поєдинок, а боксери роблять крок вперед, крок назад, з ударом або без ведуть бій за свою перемогу, і їм найчастіше однаково, хто на них дивиться і хто що від них очікує, вони самі знають заради чого стільки часу тренувалися і вийшли на ринг, дотримуючись ключових моментів шоу для багатьох людей, але не для себе, бо це є бій і битва за перше місце і звання чемпіона. Хто що зможе один одному заподіяти і скільки ударів нанести або витримати, ніхто з боксерів не знає, усі грають у гру непередбаченого майбутнього зі своїм суперником. Виходячи на ринг, боксер ніколи не знає, що на нього чекатиме, яким буде бій, важко чи легко йому буде, чи зможе він витримати удари суперника, чи у першому раунді всі сили підуть, чи буде взагалі другий раунд, коли і який удар буде останнім, скільки триватиме бій і яким він буде.
Ринг є непередбачуваним у своїй послідовності для боксерів, створюючи у всіх свою напругу. І це та сама мить, коли два боксери стоять в різних куточках і дивляться один на одного, готуючись зійтися на середині і почати боксувати. І тільки силою волі вони приховують біль і страждання, ніколи не показуючи на очах сльози. Усі чекають, коли хтось із боксерів опустить руки і пропустить удар, опинившись на підлозі в нокдауні або нокауті, і на цьому моменті закінчиться поєдинок, і суддя бою покличе двох боксерів і підніме, стоячи на середині рингу, руку переможцю.
Під час бою кожен сам вирішує, скільки йому терпіти жахливі удари суперника і коли програти, на скільки вистачить сил. Хтось сам програє і здається, а буває так, що сам рефері, визнаючи безсилля когось із противників і неможливість продовжувати бій, зупиняє поєдинок, або ж тренер, хвилюючись за свого учня, сам завершує бій, викидаючи білий рушник на ринг.
Коли немає сил, хочеться опустити руки або самому закінчити бій, але завжди, і так кожен сам себе виховує, потрібно йти до кінця: або перемога, або нокаут від суперника. У кожного свої думки, у кожного своє натхнення і мотивація йти вперед через велику кількість ударів, ухиляючись і відповідаючи ударами у відповідь.
Сила, воля, характер і витримка завжди ведуть до любові до боксу. Хтось навіть незважаючи на втому і біль підніме руки й далі, як би складно не було і які б не були незграбні удари, відстоюватиме кожну секунду раунду, що минає. А хтось стоятиме з опущеними руками і чекатиме на свій програш та перемогу суперника. Від відсутності сил, бачачи себе безпомічним і не в змозі відповідати на удари або ухилятися від них, знаючи про безвихідний програш, сам прийме поразку.
Під час поєдинку боксер прекрасно усвідомлює і розуміє, який він насправді: сильний чи слабкий, добре підготувався до бою чи ні, робить свої висновки і планує подальші кроки. Підготовка дає лише базу знань, що отримується перед поєдинком. Ринг неможливо обдурити, він бачить, хто готувався до зустрічі з суперником, а хто просто так ходив до зали і тренувався заради виходу на ринг.
Увага дає більше шансів на перемогу. Відчуваючи надшвидкі удари суперника, ухиляючись від них і відповідаючи тими ж ударами або зустрічними, пробиваючи різні комбінації, що допомагають боксерові триматися на ногах і боксувати, не поступаючись суперникові, тримаючи його удар блоком або відбиваючи захистом рук, продовжуючи боксувати нижніми ударами, бічними або прямими, боксер показує свою майстерність, викликаючи захоплення у глядача, який перебуває перед рингом. Здатність передбачувати удари суперника і вгадувати його дії є для боксера перевагою. А власна непередбачуваність дає перевагу в бою, додаючи більше шансів на легку перемогу.
Різні боксери виходять на ринг, і в кожного свої сильні удари й техніка ведення бою, і з кожним нелегко, і тільки майстер бачить більше, ніж інші, і може передбачити дії суперника. І багато хто нічого не розуміє і призупиняється в нападі й змінює тактику бою, бачачи різкість і уважність свого суперника, який веде бій і випереджає з багатьма ударами й кроками, безперешкодно перемагає на перших секундах бою. Є ті, хто зупиняються, аби зрозуміти, що відбувається, аби побачити, що перед ними майстер, або продовжують боксувати, не змінюючи тактики.
Усі боксери хочуть стати чемпіонами, але тільки одиниці ними стають, і кожен на початку шляху вважає себе тією одиницею. Але це до зіткнення з труднощами. А потім йде з боксерського залу. Проходять через жахливий біль, страждання, самотність і години тренувань, що зупиняє на перших роках боксу багатьох, і не багато хто йде далі спортивним шляхом. Така ціна чемпіона, адже тільки одиниці змогли дійти до кінця. Не витримуючи навантаження, хлопчики, які приходять у зал, залишають боксерський зал так само, як приходять, і про них ніхто не пам'ятає, тільки Він пам'ятає всіх. Бокс – це нелегка справа, тут не кожен може витримати велике навантаження ударів по голові, тілу й ті найсильніші й незначні струси мозку. Не кожен може витримати під час поєдинку жахливий біль у голові й темряву перед очима. Біль буває настільки сильним, що в ці секунди все забувається, відчувається лише біль, а його треба терпіти, і тоді спортсмен ні про що не може думати, усе, що хочеться, так це швидше завершити поєдинок і піти додому відпочивати.
На рингу весь час потрібно розуміти, де ти перебуваєш і що ти робиш. Треба не забувати боксувати, а втома від ударів суперника буває надважкою, і багато хто губиться і не розуміє, що з ними відбувається. Сила волі, думки про перемогу виховуються під час тренувань. Вони в таких нелегких моментах ведуть вперед, змушуючи не поступатися нікому, йти до кінця. Боксери, які ніколи не були боксерами, починають свій шлях із гучних слів, не будучи чемпіоном і майстром, випереджаючи майбутнє і говорячи про свої ще не отримані перемоги, найчастіше зазнають поразки і йдуть з боксу так і не зустрівши тих самих ледве переборних труднощів. Кожен всередині себе проходить цей шлях, сам від початку і до кінця переживаючи як перемогу, так і поразку на самоті і тільки іноді розповідаючи про свої почуття лише найближчим людям.