Для такої рибки потрібен великий акваріум, а тут не вистачить місця що поставити такий. Її помістили туди куди вирішили помістити менеджери закладу. Мабуть, вони вирішили, що їй вистачить стільки місця і не помістили в ще більший акваріум.
Дівчинка посміхнулася:
— Напевно, їй самотньо.
Мама дівчинки відповіла:
— Так, напевно, їй самотньо.
Дівчинка:
— Я її розумію. Мабуть, це так, як мої однокласники живуть бідно разом із батьками в одній кімнаті і їм завжди не вистачає місця.
Мама дівчинки:
— Можливо й так, але це не головне скільки і де ти живеш і скільки місця навколо тебе.
Дівчинка підняла голову:
— А що головне?
Мама одразу відповіла:
— Головне — це сім'я і бути щасливим. Тут сім'я цієї рибки. Навколо неї її сім'я і, можливо, їй тут набагато краще і спокійніше, ніж вона б жила в океані.
Дівчинка:
— Це правда.
Вона тут на одному місці постійно плаває і можливо це їй подобається і навколо неї повна безпека. Ні хто їй нічого не зробить і не з'їсть.
Мама:
— Подивися ліворуч. Біля цієї рибки в сусідньому акваріумі лежить на піску великий сом.
Можливо, вони спілкуються між собою і, як я вже помітила, вони іноді один на одного дивляться. Сом подивився на маму дівчинки і тихо про себе сказав:
— Швидше б ніч настала. Хочу гуляти та розважатися, а не слухати різні розмови людей про нас і те, як ми тут живемо. Живемо ми добре і тут нам все подобається. Люди як ви цього не розумієте. Подивіться на нас уважніше. Ми щасливі. Просто трохи після ночі втомилися і хочемо відпочити, а тут ще попереду цілий день розважати людей. Хоч є година поспати перед нічними розвагами. Це вже добре.
Дівчинка подивилася на сома і щось запідозрила:
— Мамо, подивися на сома. Він ніби хоче щось сказати.
Мама подивилася на сома:
— Можливо й так. Він хоче щось сказати цій рибці.
Дівчинка посміхнулася:
— Може вони між собою розмовляють.
Мама:
— Розмовляють, але ми не розуміємо їхньої мови.
Сом подивився на матір дівчинки:
— Ми говоримо вашою звичайною мовою. Ви просто нас не чуєте, і ми не хочемо, щоб ви знали, що ми вміємо розмовляти.
Дівчинка:
— Погано, що ми не розуміємо їхньої мови. Я б хотіла почути те, про що вони говорять. Цікаво було б їх послухати.
Мама:
— Так. Я б також хотіла почути те, про що вони розмовляють, але, на жаль, це звичайні рибки, і вони не можуть розмовляти, все, що вони можуть, — це відкривати рот і випускати бульбашки.
Дівчинка:
— Це погано. Я б хотіла поговорити з рибками.
Мама:
— Вибач, донечко, але це неможливо.
Сом подивився на матір дівчинки:
— Усе ми вміємо і розуміємо.
Дівчинка подивилася на сома:
— Мабуть, це найбільший сом, який знаходиться в цьому океанаріумі. Він живе у своєму акваріумі і йому також сумно. Нікуди не плаває і постійно лежить на одному місці.
Мама дівчинки:
— Йому тут зручно і соми так живуть. Постійно лежать на одному місці. Йому вистачає цього акваріума. Вони далеко не плавають.
Сом почув слова мами дівчинки і тихо з усмішкою сказав:
— Звісно. Ми ще як далеко плаваємо але мені тут зручно. Приємна музика і затишне місце щоб провести життя, а вночі ще хороші танці під водою доповнюють моє сумне і самотнє життя. Це життя краще ніж у вас люди.
Дівчинка:
— Йому мало місця тут.
Сом знову почув слова дівчинки:
— Мені тут вистачає місця. Це ви люди постійно живете в маленьких приміщеннях і завжди хочете, щоб у вас було більше приміщення для життя. Мені цього вистачає. Ваша жага території завжди вам робить незручності в житті, а мені все подобається. Ваша жага більшого приміщення завжди вам приносить у життя незручності та неприємності. Що вам потрібно: Я вас не розумію. Самі собі робите бентежне і не спокійне життя. Мені все подобається.
Дівчинка подивилася на маму:
— Подивися на сома, він постійно лежить на одному місці. Чому люди живуть інакше і постійно плавають по життю і їм завжди ось не подобається?
Мама:
— Люди самі не знають, чого хочуть, от і бігають у житті з одного місця в інше, а сом народився сомом і знає, що цьому насправді потрібно. Він знайшов своє місце і йому все подобається. Так і люди коли знаходять своє місце, то їм тоді починає все подобатися.
У нас завжди є вибір але постійно і чомусь його змінюємо. Ми, люди, можемо йти туди куди хочемо і та ж робити все що ми хочемо, а в сома життя зовсім інше. Він обмежений у своїх можливостях і можливо вони через це щасливіші ніж люди. Якщо у нас було менше вибору то скоріше за все ми також були щасливими і не бігали по життю з одного місця в інше. У нас більший вибір і ми не знаємо чого хочемо.
Дівчинка, і одразу відповіла:
— Як це так? Тут нічого такого немає. Вони живуть в океані та річці. У них теж є вибір.
Мама:
— Ні. У них менший вибір. Можливо цього навіть і немає. Вибір може зіпсувати життя і ніколи не знаєш який вибір правильний, а який ні. Важко знати і напевно що твоє, а що ні.
Дівчинка подивилася на маму і запитала:
— Як це так?
Мама:
— Це прості речі. У світі людей стільки всього і багато всього, що люди завдяки своїм можливостям можуть піти куди завгодно і робити все що завгодно, але не завжди це потрібно робити, адже це також вибір і не відомо, що трапиться з людиною, коли вона зробить свій вибір і як зміниться її життя. Можливо вона не стане щасливою і почне страждати, а сому нічого не потрібно і не потрібно робити вибір, адже все що йому необхідно так це затишне місце на дні акваріума і смачний обід, а люди постійно щось шукають і кудись поспішають, а сом ні. Він знає що йому потрібно.
Сом почув слова дівчинки та мами і сказав:
— Так, це правда. Ви люди самі не знаєте чого хочете і постійно маєте вибір і не відомо, який правильний вибір ви робитимете, а в мене немає вибору і я насолоджуюся тим, що маю і я щаслива риба, яка не шукала своє місце в житті, а місце мене саме знайшло.
Мама:
— Іноді не вистачає життя, щоб зробити правильний вибір. Їх дуже багато і ніколи не знаєш де потрібний вибір. Їх набагато більше ніж ми можемо собі уявити.
Дівчинка подивилася на маму:
— Нічого собі. Я про це не знала. Мені що також доведеться в житті робити свій вибір.
Мама дівчинки відповіла:
— Прийде час і тобі також доведеться робити вибір, але ніколи не поспішай. Всьому свій час можливо як у цього сома вибір сам тебе знайде і це буде правильний вибір.
Дівчинка тихо сказала:
— Мабуть, таке життя. Люди завжди роблять вибір, а не вибір вибирає їх.
Мама дівчинки:
— Люди відрізняються від усіх морських істот. У них зовсім інше життя. Люди знайшли спільну мову, люди побудували цей світ у якому ми зараз живемо. Подолали багато труднощів і продовжуємо жити в цьому світі. Кожен отримав можливість розвиватися і бачити цей світ по іншому. Спілкуємося один з одним різними мовами і розуміємо один одного. Жити в злагоді та допомагати один одному. Разом досягли багато спільних цілей і продовжуємо співпрацювати та далі будувати наш світ. Живемо окремо і разом. Любимо одне одного і радіємо разом життю.
Сом почув слова мами дівчинки і тихо сказав:
— А в нас що не так усе було. Якби ми б одне одного не розуміли, то не відомо де б я зараз був і що було з нашим морським світом.
Дівчинка подивилася на матір:
— Попри те, що я нічого не знаю про життя і цей світ, і чомусь я все розумію.
Мама:
— Чомусь люди схожі на цих рибок, які живуть в акваріумах. Чому? Я не знаю. Це кумедний світ. Наш розум дав на те, що ми маємо, а маємо ми дуже багато і все знаходиться навколо нас. Все те, що ми самі зробили.
Дівчинка:
— Розумію. Я дещо розумію.
Мама подивилася на дівчинку:
— Це дуже добре. Але нам ще потрібно подивитися на інших морських істот. Не будемо затримуватися і підемо подивимося на інших рибок.
Батько дівчинки підійшов до дівчинки і з посмішкою сказав:
— У нас є руки і ноги і хто як хоче, а я побіг далі, — батько голосно засміявся і насправді як дитина побіг далі розглядати різні акваріуми.
Дівчинка посміхнулася і побігла до хлопчика, а мама дівчинки залишилася стояти біля акваріума й уважно подивилася на рибку з великим хвостиком та посміхнулася.
Глава 10
Перша година
Після того як зайшли перші відвідувачі, то через двадцять п'ять хвилин прийшли інші гості, а це була компанія чоловіків. Їх було шестеро дорослих чоловіків, яким було за тридцять років. Вони були одягнені у звичайний одяг, а це білі футболки і чорні шорти. У всіх був однаковий одяг. Були схожі на команду футболістів, а вони були командою з футболу, але ніхто цього не знав. Команда завжди все робить разом і вони також трималися разом і ні хто один від одного не відходив. Зайшли разом і пішли до Пірата, і також разом. Кожен не відходив один від одного ні на метр. На обличчі кожного була щаслива посмішка відпочинку. І розуміння того, що сьогодні останній день неділі, а попереду вихідні дні й довгий відпочинок. У п'ятницю зазвичай багато людей і найбільше виконують роботу, щоб на вихідних нічого не залишалося і можна було спокійно відпочити, не думаючи про роботу, і піти гуляти без задніх думок. Ні хто не хоче у вихідний день працювати, а кожен хоче відірватися і відпочити. Завтра субота, а це воля. Буде якось ніяково тому, хто працюватиме у вихідний день, і тоді, коли всі люди відпочиватимуть. Кожен керівник хоче, щоб його команда, яка працює довгий час, завтра не виходила на роботу і не допрацьовувала те, що можна, докладаючи зусиль, зробити сьогодні. Кожен керівник хоче бути сердечним керівником і дати своїм підлеглим належний відпочинок та повністю несе відповідальність за нього. Ні хто не хоче у вихідний день розмовляли один з одним та розповідати про свою роботу. Робота це не кохана жінка, а тільки робота. Не нести тягар не виконаної роботи додому в сім'ю. Дім це завжди дім, а не робочий кабінет.
Одягнені хлопці начебто були з двору. На них був звичайний легкий одяг і нічого особливого почали роздивлятися все навколо себе. Їхня поведінка говорила ніби вони знають один одного ще з малих років і ще з дитинства разом грали у футбол та майже з дитячого садочка. Хлопці кожен вільний час від роботи завжди зустрічалися і грали у футбол або разом йшли розважатися. Це справжня компанії яка завжди разом та не дивлячись на те що сьогодні робочий день вони всі разом не вийшли на роботу і зробили собі ще один вихідний на цьому тижні.