Вона подумала, що Сергій був грабіжником і вже встиг близько підкрастися до неї, що вони почали їх оберігатися. Алекс думками з нею був згоден повністю, але тільки він був грабіжником жіночих сердець, але аж ніяк не сумочок, а дівчатка, на жаль зрозуміли протилежне, діалог тривав ще хвилин десять. Через цей час з'явилися сумніви, які не завадили здійснити свій план. За пройдений час вони увійшли в довіру і дівчата вже готові були продиктувати свій номер телефону, але з обережністю поставилися до хлопців. Анастасія взяла сумочку й опустила руку на дно. Вона там нічого не знайшла, крім м'яких іграшок і кількох різнокольорових дзеркалець. Відразу вдалася до паніки:
— Господи. Де мій телефон? Переляканим поглядом вона витріщилася на Сергія.
У Наталі намалювалася, помітна на обличчі тривога. Сьогоднішнє попередження від Бездомного, що насторожило про майбутню зустріч і про можливі неприємності, здійснилося. Вони відчули розгубленість. І Алекс теж згадав Бродягу, який попередив про неминуче майбутнє, яке ніяк не можна було передбачити зі слів хлопця й уникнути неправдивих звинувачень щодо крадіжки мобільного телефону у дівчат.
— Незнайомець мав рацію, — Алекс прошепотів про себе слова невідомого, але нічого не сказав Сергієві, бо тільки він бачив Бездомного і більше ніхто. Все інше була ілюзія гіпнозу.
У сказаних словах звучав хитрий обман без єдиного грама правди для здійснення задуманого плану без караної, повчальної мети.
Дівчата мурашиними кроками почали дбайливо відокремлюватись від незнайомих хлопців, встановлюючи належну для безпеки дистанцію, але ще за цього відчуття небезпеки вони примудрялися як справжні спокусниці підтримати кокетливу розмову з жестами загравання. Ще для впевненості вона провела рукою по глибини сумки, і безнадійно відчувши в пальцях порожнечу, голосно закричала:
— Слухайте мене уважно. Я не зрозумію всіх тих подій, що відбулися сьогодні зі мною, і з яких причин вони нас зачепили, але я розумію, що в мене зараз із моєї сумочки зник мобільний телефон. І в мене є припущення про змову вас із вуличним чоловіком, який до нас залипав цілий ранок. Зізнавайтеся. Він вас сьогодні підіслав до нас обікрасти.
Алекс після сказаних слів дівчини замовк і з невідомої причини залишив Сергія в незрозумілій ситуації. Він передчував про можливу чергову підставу, але дотримувався закону і мовчав, не заважаючи своєму другові самому зрозуміти розпочате непорозуміння в недосконалому злочині.
— Стійте, шановні дівчата. Про що ви говорите? Я не можу вас зрозуміти, в якому злочині ви нас звинувачуєте? Ми до вас підійшли познайомиться, — з нотою переляку сказав Сергій, а Алекс у цей час відійшов на кілька кроків назад, розмірковуючи над сказаними словами незнайомця, що зустрівся вранці, Бродягу.
— Я знаю вас п'ять хвилин, а ви вже звинувачуєте мене у злочині.
— Вибачте шановні пані, я вас не розумію.
— Послухайте нас уважно ми не маленькі дівчатка і вже встигли багато чого побачити. Чоловік, одягнений у брудний старий одяг, після вистави нас попередив про розвідників, які шастають пляжем. Ми йому спочатку не повірили, а тепер віримо. Не потрібно нас обманювати, ми вже все зрозуміли, це ви в нас із сумки витягли телефон і робите милий вигляд ніби нічого не зрозуміли і ні до чого не причетні.
— Чари, чарами, а телефон, телефоном. Ми впевнені, ви ще за ранні підготували крадіжку разом зі своїм другом Бродягою.
— Шановна дівчино. Ви мене вибачте за грубий тон, але який ще у чорта на хвості Бездомний вам наснився. Я не маю жодного поняття про що ви говорите. Не розумію я вас, і ваших невиправданих звинувачень.
Алекс задумався і почав ретельно згадувати сьогоднішню зустріч незнайомця і тихо про себе сказав. Його шепіт почула Наташа і вони одразу вирівнялися в один крок, залишивши сперечальників попереду себе:
— Якщо мені не зраджує моя пам'ять і вона не плутається з фантазією, то, найімовірніше, це може бути зграя змовників проти нас, добрих юристів. Вони за цей час встигли багато про нас дізнатися і здобуту інформацію вже використовують проти нас. Негідники.
— Ви маєте рацію. Так ви його знаєте, а говорите зовсім інше. Ви нам збрехали.
— Вам ніхто не брехав. Я сам його не знаю.
— Не обманюйте, — закричала вона.
— Стійте, — тепер сказав Алекс і влився в розмову, — у мене є загальне припущення щодо ймовірності того, що людина, яку ми зустріли, є як не як простою ілюзією. Найімовірніше, нам двом привиділася одна й та сама людина, якої в природі не існує. Напевно ми перегрілися на сонці. Нам усе привиділося, — на останньому слові він підняв голову догори і побачив, як небесне світило посміхнулося доброю посмішкою і він одразу почув відповідь від Анастасії, — ви припускаєте те, що під впливом сонця у нас виникли незрозумілі зустрічі з галюцинаціями.
— Я нічого не можу заперечувати без фактів. Якщо він був би насправді, то його бачили б усі, хто перебував поблизу вас і нас. А так крім нас його ніхто не бачив. Мій друг Сергій взагалі ніколи його не зустрічав і схожих на нього людей. Плутанина. Розумієте, так не буває, коли людина раптово з'являється, а потім так само зникає, це нерозумно. Зустрічі з Бродягою не було в реальному світі, вона могла хіба, що бути в нашій уяві. Виникла з-під свідомості від перегріву на сонці шамана. Ми всі перегрілися на сонці.
— Я наївна дівчина і завжди вірю тому, що бачу перед собою. Моє чуття мене ніколи не підводило. Ми бачили перед собою Бродягу і його неймовірні фокуси з силами природи, вони були справжніми, — вона ствердно кивнула головою і вигуковою нотою підняла підборіддя вгору.
— Можливо, ви маєте рацію. Кожне слово думка має право на життя в нашому світі, і я не можу заперечувати ваших слів, оскільки я сам став учасником незрозумілого. Але може такого не було.
— Так би відразу. Не можу не погодитися, — вона сказала пробурчала на останніх словах.
Закінчилися слова і несподівано в реченні пролунало заклинання, і все повернулося на колишні місця. Щось помінялося місцями. Алекс йшов позаду, так і продовжував іти, а Наташа зробила крок уперед до своєї невгамовної подружки, яка вже підготувала за час нові звинувачення на адресу Сергія:
— Ви розкрили пащу на чуже майно і вкрали з моєї сумочки мобільний телефон. Швидко і без зайвого галасу ви разом із Волоцюгою, я не знаю хто він вам там, поверніть нам наш телефон і попросіть у нас вибачення або ж я покличу на допомогу людей у синій формі.
Анастасія почала залякувати міліцією Сергія, у той момент, коли її подружка почала ритися в її ж сумці, розмова продовжилася далі:
— Ви знову починаєте стверджувати про те чого ми не могли ні як зробити. Ми ніяк не могли вкрасти ваш телефон.
— Не треба з нас робити дурних качок. Хтось із вас вкрав телефон. Є ймовірність того, що це міг зробити ваш спільник Бездомний, коли ви нас відволікли розмовою. Він нас сьогодні попереджав про нашу з вами зустріч. Ви з нас робите повних дуреп. Як ви можете таке пояснити? Він такий самий як ви шахрай.
— Ніяких у нас таких друзів із подібним описом немає.
— Не правда.
За час їхньої гарячої бесіди дівчина руками намацала в сумочці подруги телефон. Як, якщо там його не було? Бродяга, що стояв у далині, спостерігав за всім, що відбувається. Він поворухнув пальцем і мобільний з'явився знову в її сумці. І ні хто не брав телефон.
— Ось він, — голосно вигукнула потерпіла, коли знайшла телефон.
Анастасія раптово розгубилася від ситуації, що виникла. На обличчі застигло здивування з червоними крапочками сорому. Їй було не по собі. Вона звинуватила не винних.
— Шановна дівчино. Я вкрав ваш телефон? Спокійно сказав Сергій.
— Ні, вибачте хлопці.
— Ні чого страшного. Я вас більше не затримуватиму, гарного вам вечора, — попрощавшись із повагою, Сергій закінчив розмову й одразу додав ходу разом з Алексом.
Захоплива історія з ними сталася на цьому відрізку пляжу, що поховав у собі багато загадок. Друзі мовчки перешли через Дніпро, вийшли на дорогу і зупинили жовте таксі, схоже на захід сонця. Вони сіли в машину кожен зі своїми думками. Алекс думав про загадкового Волоцюгу, який переслідував його цілий день і підмішав у сьогодні своє втручання, залишивши за собою загадку, а Сергій, не вірячи почутим словам, сів із розчарованим обличчям на заднє сидіння, не сказавши своєму другові жодного слова. Дві події, що відбулися, починаючи із зустрічі Волоцюги з фальшивим убивством, і зустрічі з двома городянками, які звинуватили їх у крадіжці мобільного телефону, урізноманітнили день хлопців до легкого божевілля та здивування. Розважилася над друзями зграя незвичайних персонажів і трошки розгорнула життя хлопців в іншому напрямку за їхнім продуманим сценарієм. Події вже сталися і їхня наступна послідовність неминуча, а сказане було закарбовано. Для когось такі дивні слова можуть звучати безрозсудно, а для когось нести в собі глибокий сенс. Кожне сказане слово має силу свого змісту і сенс. Ні що просто так не може народиться з вуст і статися. Усе має причину виникнення і наслідки.
Алекс подумав:
— Не варто забувати, коли відбуваються якісь незбагненні логікі речі, раптові події, які не підлягають жодному здоровому поясненню, то іноді потрібно обернутися й подивитися на всі боки. Десь за рогом будинку, за деревом або на даху занедбаної будівлі сидить такий нешкідливий Волоцюга, який вишиває пальцями на полотні долю та змінює світ на краще, то варто грати в гру, яку нам пропонує той самий чарівний незнайомець.
Бездомний так спантеличив друзів, що вони, сидячи в одній машині на шкіряних сидіннях у жовтому таксі, мертво мовчали, не розуміючи нічого того, що з ними сьогодні сталося. Алекс дивився на обрій, згадуючи Бродягу, а Сергій не міг повірити в те, що його чесну людину звинуватили у брехні та крадіжці телефону. Вони їхали додому і кожен зі своїми думками. Алекс на мить прокинувся від легкого автомобільного трансу і подивився в заплямоване вікно. У цей самий момент йому чи то здалося, чи то так було насправді, небо спустилося на землю і доторкнулося рукою до вікна авто, що летіло. Створив приємну думку:
— Завжди можна знайти світлий промінь у темному дні.
Алекс не помітив, як проговорив свою думку вголос, і Сергій, який сидів поруч, несподівано підхопив її і додав:
— Ти маєш рацію, мій друже.