Я вже тут працюю дуже довгий час, і за цей час побачив дуже велику кількість спортсменів, знаю, що кажу.
Іван подивився на Петра:
— Я тебе зрозумів, вибач, це я поспішив із висновками. І за той час, що я тут тренуюся, не було жодного серйозного боксера, окрім того велетня, який захотів подивитися, як я боксую.
Петро:
— Велетні бувають різними, навіть маленький велетень твоєї ваги насправді може виявитися ще не безпечнішим за того велетня, тож будь обережніше, невідомо хто вже про тебе дізнався, хто сюди приїде, щоб тебе перемогти і виграти сто гривень. Будь дуже обережний із тим, хто тобі підходить, розмовлятиме з тобою. Можливо, вже десь у якомусь боксерському залі про тебе вже розмовляли, і в когось виникло велике бажання вийти з тобою на ринг, і на один раунд.
Іван:
— Я вже тут нікуди не сховаюся, як складеться в моїй долі, так і буде. Я чимало тренувався, вже відчуваю, що я став набагато кращим, мої якості в боксі збільшилися, тож якщо я програю, то це буде чесна перемога, я впевнений у тому, що чимало тренувався, все буде по-чесному.
Петро подивився на Івана:
— Це твоє рішення, Іване, адже ти знаєш, що в житті кожен сам ухвалює своє рішення, воно має свій сенс, свій початок, і якщо ти прийняв таке рішення боксувати з різними боксерами, які підходять до тебе, я б насправді злякався. З кожним, хто до мене підходив і пропонував вийти на ринг, я б так не зміг, не знаючи боксера, виходити з ним на ринг, це небезпечно. І мені здається, що ти вуличний боксер, класик. Раніше були такі боксери, а ось зараз мало залишилося таких боксерів.
Іван задумливо подивився на Петра:
— Я з тобою повністю згоден, небезпечно, але в мене немає іншого виходу, це хоч якісь гроші, я зможу приїхати додому, зайти в магазин, купити хліба, а завтра знову зможу приїхати в зал, а зараз я не можу знайти роботу, я де зміг, там і залишив своє резюме і зараз чекаю, поки мені хтось подзвонить і запросить на співбесіду.
Петро:
— Добре, я відсуджу твій раунд, але обіцяй мені.
Іван усміхнувся:
— Обіцяю.
Петро:
— Будь обережнішим, а то в мене передчуття, що ти дуже гарний боксер, охочих зіпсувати тобі життя вже є досить чимало.
Петро взяв свій мобільний телефон і вийшов із вагончика, а Іван повільними кроками разом із Петром підійшли до рингу, і Вова в цей час уже встиг розігрітися, вдягнути боксерські рукавички, і в руках він тримав капу.
Він подивився на Івана і Петра, сказав:
— Іване, ти готовий зі мною вийти на ринг?
Іван:
— Так, я готовий.
Вова:
— А ця людина судитиме наш раунд?
Іван:
— Так, і цю людину звуть Петро, тут головний, і відповідає за зал. Він буде судити наш поєдинок.
Вова:
— Так, це дуже добре, що в нас є суддя.
Петро подивився на Вову і сказав:
— Ну, що? Ви готові виходити на ринг?
Вова та Іван одночасно махнули головою, і Петро сказав:
— Я хочу сказати, що у вас є один раунд, і я буду рахувати ваші удари за очками, все буде чесно і справедливо. Вам потрібно буде від боксувати всього лише один раунд, і той, хто набере більше очок або переможе нокдауном, а таке може бути, той виграє сто гривень.
Вова подивився на Петра:
— Так, я все зрозумів. У мене є один раунд, щоб перемогти свого суперника.
Іван подивився на Петра:
— Я теж усе зрозумів.
Вова пішов в один кут рингу, пригнувся під канатами, він вийшов на ринг, а Іван так само зайшов на ринг, але тільки з іншого боку.
Петро подивився на Вову, Івана і натиснув у телефоні на секундомір із такими словами:
— До початку раунду залишилося десять секунд, і продзвенить гонг.
Петро голосно сказав:
— Бій.
Вова легкими рухами зблизився з Іваном і одразу завдав кілька ударів, а це лівий прямий, лівий бічний, правою прямою, і вони вилітали так швидко, що Іван ледве встиг поставити захист, і від ударів зробив кілька кроків назад, приїжджав до себе руки, почав уважно дивитись уперед.
Іван здивований, що швидкість була вищою, ніж він припускав і не чекав таких сильних ударів, трохи розгубився, і вже почав уважно дивитися на Вову. Він не зупинявся, знову зробив крок уперед, зблизився з Іваном, і вже цього разу завдав зовсім іншої серії ударів, а це були удари по корпусу. Він з кроком у лівий бік ухилився, зблизився і почав наносити нову серію ударів по корпусу, і Іван одразу притиснув до себе руки, відійшов назад, але Вова зумів ближче зблизитися і ще завдати кілька ударів по корпусу та закінчити серію ударами двома бічними по голові і повернувся на середню дистанцію в боксерську стійку. Іван був здивований, що дуже швидко зміг прийти, нанести удари, і піти на місце. Іван відійшов на дальню дистанцію, і з цієї відстані нанести два удари, лівий прямий, правий прямий, а Вова швидко підняв руки, два удари влетіли в захист. Іван знову відійшов на два кроки назад, і Вова зробив один крок уперед, як Іван одразу вдарив лівий прямий, лівий боковий, правий прямий і знову вдарив лівий боковий, а кожен удар влетів у захист. Для нього удари були не сильними, але швидкими, і Вова, розуміючи, що Іван зараз буде атакувати, і після його удару і йому потрібно дотримуватися відстань, адже він не знав, якою силою удару володіє незнайомець, був обережний. У Вови та Івана була одна вагова категорія, і за зростом вони були майже однакові, а за статурою та різницею між ними було те, що Вова тренується в боксерському залі вже з професіоналами протягом багатьох років. Іван довгий час не тренувався, і останній рік навіть менше року, тренувався тут, самостійно без підказок. У Вови була краща підготовка, був більш витривалим, а Іван ще не встиг дійти до свого рівня, знадобиться ще кілька років важких тренувань.
Іван уважно подивився на Вову і вдарив лівий прямий, як одразу повернувся назад у вихідне положення, де він уже був готовий відповісти зустрічним ударом, завдати правий прямий. Вова побачив, що Іван уважно на нього дивиться, чекає, поки завдасть наступного удару. Вова зробив свій маневр, показав, що завдаватиме удару лівою рукою, швидко змінив ліву руку на праву, притиснувши ліву руку біля підборіддя, а правою завдав дуже сильного удару через ліву руку Івана, а рука влетіла прямо в підборіддя. В очах потемніло, зробив кілька кроків назад, притиснувши до підборіддя рукавички, чекаючи наступних ударів від Вови. Вова не став іти слідом за Іваном і наносити наступні удари так, як припускав про можливість ударів у відповідь і для їх уникнення утримався від наступних ударів. Іван одразу побачив, як Вова зупинився і вдарив лівий прямий, правий прямий з відходом у бік почав наносити серію ударів. Іван почав пропускати удари і розуміти свій програш, а йому хотілося перемогти, отримати свій бонус сто гривень та готовий був за них битися до кінця, хоч як би тяжко не було, можливо до того моменту, доки не втомившись впаде на пісок. Іван, розуміючи ризик і серйозність свого суперника, а кожен удар був потужним і болючим, і, бачачи наступ суперника, вирішив не здаватися, не поступатися, і з перший кроком пішов у наступ. Перший удар був лівий прямий, а він пролетів так швидко крізь руки Вови та полетів просто у ніс, одразу після пропущеного удару швидко притиснув до себе руки та почав терпіти. Івана не зупинявся і перейшов на нанесення ударів, на рівень нижче, проводячи вже серії по корпусу, притискаючи суперника до канатів, щосили бив по руках, намагаючись пробити захист і завдати сильного удару прямо в ціль, тим самим навмисно бажаючи відіслати Вову в нокдаун. Але після кількох серій нічого не вийшло, і Іван відійшов на два кроки назад, відновлюючи сили після серій ударів, а Вова уважно на нього подивився і виставив ліву руку вперед, вказуючи на наступ, і Іван одразу підняв перед собою руки, очікуючи сильних ударів з дальньої дистанції. Вова зробив крок уперед з першим лівим боковим ударом, а за ним одразу вдарив правий боковий удар, знову лівий боковий з кроком назад, повернувся у вихідне положення, а Іван, ледве скрививши обличчя, зумів витримати на собі нелегкі бокові удари незнайомця, які були професійно нанесені, техніка помітно відрізнялася від любителя боксера і вже до професійного, а Петро це одразу помітив, і був схвильований, так як кожен профі знає свій удар і вміє легко відправляти в нокаут тоді, коли захоче, а зараз може без зусиль завдати удару і завершити раунд, і чого він чекав і на, що дивився для Петра, було головним питанням.
Іван зробив крок назад і з середньої відстані завдав лівий прямий, а за ним правий прямий, вклав усі сили в кожний удар, а вони були настільки сильні, що від ударів Вова зробив крок назад, і в його очах все потемніло. Іван одразу помітив, як Вова почав притискати до себе рукавиці, зрозумів, що дійшов до мети, зараз той самий момент, коли не потрібно зупинятися, а необхідно продовжувати завдавати якомога більше ударів. Одразу вдарив лівий боковий і знову вдарив правий прямий, а за ним лівий боковий полетів прямо в лоб, пролунав звук удару, і наступний, правий прямий полетів прямо в захист Вови, і він притиснувся до Івана з ударами по корпусу. Іван приїжджав до себе руки, хотів завдати удару у відповідь, все ж таки, тут трохи не поспішаючи притиснув руки до себе, почав очікувати на наступний удар Вови, тому що в цей момент міг відкрити вразливе місце, і Вова зміг би з легкістю завдати сильного удару, після чого раунд буде закінчено, і він програє. Петро уважно дивився за Вовою та Іваном, і вже було видно, що Вова набагато сильніший, і в нього удари швидші, ніж в Івана, і вже бачив результат бою. У Івана не було жодних шансів на перемогу, і уважно дивився на годинник, а до кінця раунду залишилася хвилина.
Іван зробив крок, назад вдарив лівий бічний, правий прямий, лівий бічний, і Вова в той момент, коли руки Івана поверталися до підборіддя завдав лівий прямий, правий прямий, лівий бічний, правий прямий, і лівий бічний, а Іван від великої кількості ударів, і два удари з них він пропустив, почав відходити назад, розуміючи, що не зможе відповісти ударами, відійшов убік до канатів. Вова, не зупиняючись, почав далі натискати прямими ударами на Івана і знову завдав лівий прямий, правий прямий, лівий прямий, правий прямий, і Іван почав відходити назад, шукати можливості зустріти між ударами Вову прямим ударом.