Він не поспішав переодягатися і тренуватися. І знав, якщо його побачать, як відпрацьовує на балонах удари, то більшість одразу зверне на нього увагу, всі зрозуміють, що це гарний боксер, а він не хотів показувати свою майстерність, щоб на нього хтось звертав увагу, був як усі. Хотів познайомитися з тією людиною, яка тренується і володіє досить хорошою майстерністю боксу, але хто це? Він не знав. Було цікаво, які тут тренуються спортсмени, які в них показники, як вони боксують, і на це він найбільше з радістю хотів подивитися. Вова дістав мобільний телефон і почав поглядати на різні фотографії, збережені в телефоні, так минуло двадцять хвилин і далі продовжував сидіти на лавці та насолоджувався відпочинком.
Минула година, а Вова продовжував сидіти, і дивитися на спортсменів, що тренуються, качаючи м'язи. Вові не було цікаво качати м'язи, та й знав, що закачування м'язів зменшує швидкість удару, він лише інколи, раз на тиждень, тренувався зі штангою, а весь цей час після тренування підтягувався, віджимався на брусах, від підлоги, та ще робив безліч вправ, які не стосуються збільшення об'єму м'язів.
На годиннику вже дванадцята година і на горизонті на початку залу з'явився Іван. Він нічим не виділявся, і на ньому був старий одяг, а в руках ніс білий пакет, а в ньому лежали боксерські рукавички. І Вова, коли повернув голову в бік Івана, одразу побачив через білий пакет та боксерські рукавички, він сказав:
— Цікаво, хто це заходить із білим пакетом у тренажерний зал, ще всередині, як я вже зрозумів, це лежать боксерські рукавички, напевно, це якийсь новачок приходить сюди і тренується, вчиться боксу.
Іван повільніше кроками, не звертаючи уваги на незнайомця, що сидить і розглядає його, підійшов до рингу, подивився на пісок, а сьогодні був теплим, м'яким, і подивився на балони, на сусідню лавку. Він зняв взуття, а Вова сидів поруч на лавці й уважно дивився на Івана, і на те, що зараз робить. Іван поклав пакет на лавку, зняв взуття і почав розминатися, махаючи на всі боки руками. Вові одразу стало цікаво, як незнайомець зараз відпрацьовуватиме удари на балонах. Іван зробив легку розминку і, не обтяжуючи себе, одразу дістав із пакета боксерські бинти, а він сьогодні хотів просто відпрацьовувати удари на силу й потужність, швидко намотав їх на руки, вдягнув боксерські рукавички та підійшов до коліс. У цей час Вова уважно дивився на Івана, а Іван став у боксерську стійку. Він не ставив у телефоні годинник, сам у голові визначав свій раунд, а раунд тривав до тієї миті, поки не втомиться, не почнуть до жаху боліти руки, і тільки після цього закінчував раунд. Відпочивав кілька хвилин і далі продовжував тренуватися, такий раунд тривав від п'яти хвилин і до двадцяти, а іноді більше. Іван вдарив лівий, правий прямий, лівий бічний, правий прямий, відійшов на крок назад залишившись стояти в боксерській стійкі. Усі удари були дуже швидкими, чіткими, влучними, і Вова зі здивуванням подивився на незнайому людину і вже більш з цікавістю почав спостерігати за Іваном, відійшов на далеку дистанцію і з одним кроком вдарив лівою прямою, швидко зблизившись із колесами, і різко повернувся назад у стійку. Іван ще далі відійшов і знову зробив крок лівою ногою в бік, вдарив лівий прямий після ухилу, швидко повернувся на вихідне положення. Постояв кілька секунд, знову вдарив лівий прямий, повернувся назад у стійку. Дистанціями між колесами та Іваном була велика, знову вдарив лівий прямий, ухилився і вдарив правий прямий, а за ним вдарив лівий бічний, одним стрибком повернувся назад у вихідне положення. Удари летіли дуже швидко, і ухили так само були зроблені швидко, точно, без помилки. Вова уважно дивився за Іваном, спостерігаючи за тим, як у нього все плавно виходить, і на швидкості, а щоб так наносити удари і виконувати ухили потрібен не один рік тренувань, одразу почав розуміти, що це людина, яка щось розуміє у боксі, але наскільки вона хороша? Бо на боксерській груші кожен може бути найкращим чемпіоном, а от уже в рингу все зовсім по-іншому, вся техніка удару, ухилів, рухів погіршується в багато разів, тяжіє координація рухів, від страху і непередбачуваності іншого боксера. Кожен, хто відпрацьовує удари на груші, а вона нікого і нічого не боїться, знає, що боксерська груша не відповість ударом у відповідь, і перед нею можна викаблучуватися, як завгодно, а от уже на рингу, коли стоїть досвідчений суперник, такого не зробиш, як більшість боксерів робить перед боксерською грушею. І тим самим, Вова почав припускати, що цей незнайомець вміє правильно бити і швидко ухилятися від удару, але як може завдавати такі удари на рингу, цього не знав, припускав, що це новачок, який нічого не зможе показати під час бою, і все ж таки йому стало цікаво і він далі почав за ним уважно спостерігати. Іван відпрацьовував різні удари, покращуючи техніку удару з дальньої дистанції, і після раунду з велетнем, почав більше приділяти часу на роботу з дальньої дистанції та підхід до суперника з тієї ж відстані. Іван вдарив знову лівий прямий, правий прямий, лівий бічний, правий прямий, ухилився в лівий бік, і вже почали наносити удари по корпусу, а це лівий, правий, лівий, правий бічний по корпусу, і Іван, який завдав серію ударів, трохи підвівся, вдарив два бокових, одразу повернувся назад стійку. Усе відбулося швидко, точно, без затримки, завалювання на ногу, і переносив вагу тіла з ноги на ногу вчасно, не було жодного неправильного зміщення під час ударів. Вова дивився на Івана і почав подумувати над тим, щоб познайомитися з незнайомцем, а Івану не було жодного діла до того, хто сидить на лаві і уважно дивиться на нього, знав, розумів, що всі хто приходить потренуватися обов'язково звертають на нього увагу, і в якийсь проміжок часу дивиться, як працює і відпрацьовує удари. Уже звик до таких поглядів різних спортсменів, що оцінюють його з усіх боків, і Іван спокійно до цього всього ставився. Минуло десять хвилин, а Іван відпрацьовував різні комбінації і настав момент втоми, коли йому потрібно було зробити невеличкий відпочинок, і Іван опустив руки, відійшов на кілька кроків від коліс, почав поглядати далеко в небо, роблячи глибокий вдих і видих. У цей самий момент Вова не гаючи часу, зрозумів, що незнайомець трохи підготовлений, в нього є витривалість, а також помітна сила удару, якась техніка. Вова відразу підійшов до Івана і сказав:
— Доброго ранку.
Іван подивився на Вову:
— Доброго ранку.
Вова:
— Я якийсь час за вами спостерігав, мені стало цікаво, виникло бажання поставити вам запитання.
Іван одразу відповів:
— Звичайно, ставте запитання. Що вас цікавить?
Вова поставив запитання:
— Ви професійно займаєтеся боксом чи так, приїжджайте, і тренуєтеся для себе?
Іван подивився на Вову й одразу відповів:
— Колись я займався боксом, а зараз у мене так склалося в житті, що я за можливості приїжджаю до Гідропарку і самостійно тренуюся.
Вова:
— Ви добре тренуєтеся. У вас є сила удару, швидкість, і ви знаєте, мені подобається, як ви рухаєтеся.
Івана:
— Дякую.
Вова:
— Я теж займаюся боксом уже тривалий час, і ось за порадою тренера приїхав у Гідропарк потренуватися. Я б хотів вас запросити на ринг провести зі мною кілька раундів.
Іван:
— Це дуже гарна пропозиція, але у мене є зовсім інша пропозиція.
Вова здивувався й одразу поставив запитання:
— Яка у вас є пропозиція?
Іван:
— Найпростіше. Тут немає нічого незвичайного. Я хочу вам запропонувати вистояти зі мною один раунд, і той, хто переможе, той забирає сто гривень у того, хто програв. У нас є свій суддя, а його звуть Петро, і він судитиме чесно, без обману.
Вова:
— Я так розумію, що ви боксуєте за гроші?
Іван усміхнувся:
— Ні, я не боксую за гроші, але це в мене таке захоплення, коли зовсім немає грошей, зараз мені так доводиться заробляти гроші. Я пропоную тим, хто хоче зі мною вийти на ринг і простояти зі мною один раунд, а він або переможе, або я здобуду перемогу, і той, хто переможе, забирає сто гривень. Це невелика сума, і в принципі, я думаю, що так буде набагато цікавіше боксувати за сто гривень, ніж просто так.
Вова:
— Я з вами повністю згоден. Це цікава пропозиція і невелика сума, і її може дозволити кожен. І так навіть буде набагато цікавіше перемагати. Адже кожен знає, що переможець забирає сто гривень, і бій буде не безкоштовним.
Іван:
— Так, це цікаво, ще більше цікавіше, тоді коли взагалі немає грошей.
Вова:
— Тоді вперед на ринг. Кличте суддю, зустрічаємося на рингу.
Іван:
— Так, добре.
Вова пішов до своєї спортивної сумки і почав переодягатися, одягаючи на себе спортивні, боксерські шорти і просту футболку. Одягнувся і почав розминатися, а Іван зняв рукавички і пішов до вагончика Петра, підійшов, а він знову, як завжди, сидів, слухав музику.
Петро подивився на нього і той сказав:
— Петре, знову потрібна твоя допомога. Там якийсь спортсмен хоче вийти на ринг, один раунд, і сто гривень.
Петро посміхнувся:
— Знову ти будеш боксувати за сто гривень.
Іван:
— Так, я буду боксувати за гроші. У мене немає грошей, а це досить непоганий заробіток, тим більше, я ще отримую хороший досвід. Я цього спортсмена не знаю, як він буде боксувати, не знаю, вчитимуся одразу на льоту.
Петро:
— Це добре, що в твоєму житті з'являються такі люди. Іноді мені здається, що потрібно зупинитися, а то прийде сюди якийсь чемпіон світу, дізнався про те, що тут якийсь самоучка у всіх перемагає, і дає тобі по голові, після чого ти тривалий час будеш відновлюватися, тобі не вистачить грошей на пігулки, тож краще подумай добре, а то чутки швидко розлітаються на всі боки і швидше за вітер.
Іван усміхнувся:
— Я думаю, що небагатьом підійдуть такі професійні умови як тут, не кожен захоче сюди їхати, що б по боксувати зі мною, а там вже буде видно на місці, я навіть буду радий з кимось по боксувати.
Петро:
— Комусь це місце підходить, а комусь ні, кожен сам обирає, де йому краще бути. Тут тренувалися різні боксери, навіть ті, хто готувався до виходу на професійний ринг, також приїжджали сюди, тренувалися, а потім їхали до свого боксерського і далі продовжували тренуватися, тож не поспішай із висновками, якщо ти цього не знаєш, то краще цього не казати, я думаю, серед них були охочі вийти з тобою на ринг, по боксувати.