Може згадати сьогодні ввечері бажання у Золотого ската, щоб Наташа ніколи більше не спізнювалася. Так потрібно зробити. Сподіваюся на те, що вона скоро буде. Можливо десь затрималася в дорозі, а можливо в неї був такий солодкий сон, що вона не хотіла покидати свій світ снів і підніматися на роботу, а можливо вона гуляла впродовж цілої ночі десь у нічному клубі та не подивилася на час і невчасно прийшла додому, а тепер запізнюється на роботу. Тут можливо все що завгодно. Я вважаю, що не потрібно грати в гру можливо і неможливо. Я краще продам кілька квитків і не буду думати про такі речі. Я нічого не знаю.
Сергій відкрив вікно для продажу квитків і продав шість квитків по двісті гривень.
Кожен відвідувач узяв по квитку і поклав на тарілку для грошей гроші. Сергій продав усім, хто чекав на відкриття океанаріуму, квитки, і в цей час у маленьку кімнату продавця квитків забігла Наталя й одразу сказала:
— Сергію! Вибач за запізнення.
Сергій усміхнувся:
— Доброго ранку. Нічого. Я вже продав квитки сьогоднішнім відвідувачам. Я все зробив і я радий, що ви запізнилися на п'ять хвилин, а не на двадцять п'ять.
Наташа:
— Сергію вибач, на дорозі були затори.
Сергій усміхнувся:
— Я все розумію і нічого вам не кажу. Таке буває часто і на такий випадок, якщо хтось запізнюється на роботу, я можу як керівник установи за відсутності керівництва виконувати всю роботу і давати всім різні вказівки. Не хвилюйтеся все добре. Ще я можу робити роботу за всіх, бо я це постійно роблю.
Наташа:
— Спасибі вам Сергій, що ви виконали за мене мою роботу.
Сергій відповів:
— Не моя за що. Це також моя робота стежити за тим, щоб в океанаріумі виконувалася вся робота.
Наташа:
— Дякую.
Сергій:
— Добре. Я піду займатися своїми справами. Ще потрібно повернути на місце Пірата, а то він зараз виконує мою роботу і витирає плями на склі, а йому потрібно зайняти своє місце біля входу на сходах і зустрічати відвідувачів.
Наташа:
— Не буду вас затримувати.
Сергій:
— Гарного вам робочого дня.
Сергій спустився по сходах і взяв радіостанцію, через яку спілкувався з кожним працівником закладу, і завдяки їй ніхто ні за ким не бігав і не шукав. Натиснув на кнопку радіостанції:
— Пірат. Виходь нагору.
Пірат одразу відповів:
— Усе, я йду.
За хвилину Пірат вийшов із загального залу та піднявся на сходи до Сергія:
— Ти всі квитки встиг продати?
Сергій усміхнувся:
— Майже всі. Наташа прийшла після того, як я продав квитки. Вона сказала, що довго їхала на роботу через затори на дорозі.
Пірат:
— Їй далеко до нас їхати. Таке іноді трапляється.
Сергій:
— Добре. Я пішов займатися своїми справами і скоро до нас прийдуть перші відвідувачі. Тож чекай їх і посміхайся їм.
Пірат:
— Добре. Як завжди я завжди посміхаюся.
Сергій:
— Добре що хоч ти не запізнився на роботу, а то мені довелося за всіх виконувати роботу і бігати по всьому залу та розважати відвідувачів своєю частою появою перед ними. Цікаво якщо так було, то про що вони б подумали?
Пірат усміхнувся:
— Що ти тут один працівник і виконуєш один за всіх роботу.
Сергій:
— Я з тобою повністю згоден.
Пірат:
— А це було б цікаво побачити обличчя відвідувачів коли б ти за всіх виконував роботу і був на кожному робочому місці за кожного. Спочатку касиром, потім замість мене зустрічав людей, а далі замість провідника і керівника про всяк випадок.
Сергій усміхнувся:
— Цікава в мене робота. Один за всіх.
Сергій:
— Я з тобою згоден. Добре. Тепер візьмемося за роботу, а то часу зовсім не залишилося. Ти пам'ятаєш, що з посмішкою зустрічаєш кожного відвідувача?
Пірат:
— Завжди.
Сергій:
— Наша робота в тому, щоб кожен був задоволений нашим закладом.
Пірат:
— Згоден. Це наша основна робота.
Сергій:
— Це наша пародія на життя.
Пірат:
— Кожен хоче прийди до нас і отримати задоволення і я все роблю, щоб люди були задоволені нашою роботою.
Сергій:
— Я пішов.
Пірат:
— Добре.
Сергій швидко спустився сходами в зал акваріумів і пішов виконувати свою роботу, а люди під музику тихої мелодії і дуже повільно крок за кроком зайшли в океанаріум. Пірат зустрів їх з посмішкою і вони спустилися в першу кімнату і побачили перед собою зовсім інший світ, світ морських істот.
Глава 7
Відкриття
Пірат тихо про себе сказав:
— Нарешті восьма година ранку. Восьма година ранку останнього дня тижня, а це п'ятниця. Завтра вже будуть вихідні і це інші дні. Вихідні дні це час коли всі на нього чекають і дочекавшись кожен шукає місце відпочинку, бо ж це вихідний день коли треба відпочити від важкої неділі, — Пірат на останньому слові понизив голос і подумав про себе, — хтось у свій вихідний день піде відпочивати до лісу, а хтось піде гуляти до парку, а хтось піде повільним кроком по озерній дорозі до озера. Будуть такі, що наважаться поїхати за місто і там відпочити в якомусь не великому будинку або біля річки, а можливо й навіть серед лісу біля вогню. У кожної людини свої бажання і кожна людина має право сама обирати, де вона хоче відпочивати і проводити свій вільний час від роботи. Два дні це не так багато як вважається. За два дні можна гарно відпочити і ковтнути повітря свободи і знову повернутися до робочої неділі, а потім з першого робочого дня знову чекати на вихідні. І так все відбувається протягом року до відпустки, а після відпустки знову все повторюється протягом року. Працюємо і чекаємо на вихідні і на той самий момент, коли ми можемо бути вільними від роботи і поїхати туди, куди нам заманеться і в те саме місце, куди наше серце бажає потрапити. Адже ми так проживаємо життя. Працюємо і відпочиваємо але відпочинку якого б нам хотілося дуже мало і іноді цей відпочинок буває подарунком. Нелегко працювати протягом життя і кожного дня. Щоранку вставати о сьомій годині. Бігти на роботу о восьмій годині і не запізнюватися. Виходити з дому якомога раніше і бути вчасно на робочому місці. Деякі люди о восьмій годині ранку виходять тільки з дому, а деякі вже в цей час відкривають свій заклад і перебувають на робочому місці. І так все відбувається протягом тижня, а після тижня люди так проживають місяць, а коли минає місяць, то за ним минає рік, і за роком минає життя в такому інтенсивному імпульсі життя. Найкращі моменти життя це є відпочинок. Постійно працюють щоб заробити гроші, а потім дочекатися моменту щоб їх швидко в потрібному напрямку витратити. Витрачають кошти і знову приходять на роботу щоб заробити гроші. Бувають моменти коли не вистачає вільного життя і ні хто не може витратити зароблених коштів не дочекавшись вихідного дня. Достатнього кілька годин щоб насправді відпочити і залишитися без грошей у кишені. У кожного життя однакове, і тільки воно відрізняється тим, що у кожного різна робота. Хтось працює фізично, а хтось працює розумом і кожен заробляє гроші. Заробляє гроші на життя та на відпочинок. Усі чекають на зміну сезонну, щоб узяти відпустку і поїхати кудись відпочити. Всі працюють протягом цілого місяця щоб потім наприкінці місяця отримати гроші і сходити відпочити. Дехто відкладає не більшу частину зарплати на особливий випадок, а дехто береже гроші і їх накопичує щоб потім у відхідний день добре і з душею відпочити і так, щоб запам'ятався увесь рік, який буде проведений на роботі, і кожен день або інколи згадувати свій відпочинок, а сам себе надихати під час роботи. У кожного свої бажання але шлях кожної людини до здійснення бажання різний. Але буває таке що не кожна людина в Києві працює і не кожна людина відпочиває. У кожного свій шлях роботи. Кожна людина чогось бажає, а є люди, які хочуть і це їхнє бажання отримати роботу і спокійно на ній працювати й отримувати заробітну плату. Не всі бажання збуваються, і навіть протягом усього життя потрібне бажання людині не збувається. Збуваються які насправді потрібні серцю, а не розуму який щось хоче і завжди змінює свої потреби і це чужі бажання які не потрібні нашому життю. Мало хто думає над тим, що насправді потрібно, а що ні. Зайві непотрібні та брехливі думки відбирають час і туманять світ навколо. Зрозуміти що наше, що не наше, і тоді можна зберегти час, і прожити життя так, як насправді захочеться, і не витрачати на чужі мрії і чужий шлях свій час.
Як часто я думав про чужі бажання, які насправді були мені не потрібні, зайві в моєму житті. Потрібні вони тільки не міні, а іншим людям, адже вони виникли в їхньому серці і всі їхні бажання, а не мої. Що я насправді хотів? Хотів багато чого від життя, але це були не мої бажання. Що зайве, то не моє. Зайвого в моєму житті було достатньо, щоб зараз про це все подумати і вирішити, що насправді мені потрібно. Потрібно мені насправді те, щоб моя робота приносила задоволення і я був щасливою людиною, і це моє справжнє бажання. Я мало часу відводжу на музику свого серця і не знаю, що насправді мені необхідно, а тепер я дещо про себе зрозумів, а то весь свій вільний час я мріяв про те, що насправді було неминуче, і я, якщо здобув бажання, то, найімовірніше, даремно витратив у нікуди свій час. Частіше варто слухати своє серце і тоді я зрозумію що мені насправді хочеться, а чого ні. Не потрібно буде витрачати тисячу годин і зайвих слів на те, що мені не потрібно буде, адже так відбувається найчастіше, коли зайвий час витрачається на те, що насправді не є моїм бажанням, і воно мені не відповідне для щасливого життя. Краще полегшити собі життя простим і одним словом ніж я буду розповідати годинами про те, що мені не потрібно, адже одне слово цінніше за тисячу слів. Зайві думки і зайві слова які завжди ведуть в темний ліс невідомого і там туманять розум. Завжди є вихід але він один і це одне потрібне слово але яке? Я не знаю. Можливо не вистачить кілька життів щоб відшукати це слово і необхідно просто жити та насолоджуватися життям не звертаючи уваги на непотрібні речі. Я часто мрію про інше життя і час минає так, що я не бачу своєї дитини, яка разом з мріями минає і зникає в нікуди. Несправжні мрії також бувають зайві. Мрії які знаходяться далеко в небі нехай там вони і залишаються, а я буду жити своїми справжніми реальними думками в реальному світі, який знаходиться навколо мене і постійно живе, а я разом з ним не проживаю своє життя коли мрію про щось недосяжне і далеке від мого життя.